Як ви розумієте такі рядки з поеми: і од глибокої тюрми та до престола-усі ми в золоті та голі.

Сава:   він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.  але він - то вже інша галузь. росте й горнеться кудись.. та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!   тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахіра..   михайло:   і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.  такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.  сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті ".

Лаврін - лагідний, м'який, жартівливий.   у лавріна — «веселі, сині, як небо, очі світилися привітно і ласкаво». у розмові з карпом про дівчат він у кожній виділяє привабливі риси, виявляє доброзичливість до навколишнього світу. йому властиве почуття гумору. парубком він не бере участі у сімейних сварках, а своє ставлення виявляє у жартах: то зліпив коник з глевкого хліба, спеченого мотрею, то жартівливо плюнув на купку буряків і квасолі, коли мотря кинула миску з борщем під ноги свекрусі. закоханий у мелашку, він освідчується, думає й говорить словами пісні: «брови чорні, очі карі — любо подивитися; личко як калина, а як гляне, засміється, в мене серце в'яне», «як з нею не оженюся, то в росі утоплюся» та ін. але нове становище в сім'ї після одруження вносить свої корективи. прагнення хазяйнувати самостійно призводить до конфлікту з батьком. лаврін не може обминути і сімейних чвар. він не поступається братові грушею, сподіваючись продавати щороку груші і брати гроші. такі міркування й поведінка лавріна свідчать про ті безумовні зміни, яких він зазнав,  він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. але, нажаль, зрештою і лаврін стає егоїстом.пристосовуючись до умов дрібновласницького побуту.