План до 2 роздилу з твору тореадора з васюкивки

1.   неожиданный потоп. 2.   нужна ! 3.  что дальше делать? 4.  спасение людей.                     надеюсь : )

1стіхійне   лихо   в     селі   васюківка   3  що   робити   ?   2 ява   шукає         4   ява   врятував   село   (     переставь местами ява   шукає     ето 2

Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української селянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода, матері, як чобіт». джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

  як квітень до березня в гості їздив      колись давно покликав березень квітня до себе в гості. квітень поїхав возом, а березень заходився та такого наробив, що мусив квітень додому повернутися: сніг, мороз, завірюха! – не можна возом їхати. на другий раз знов поїхав квітень до березня в гості, та на цей раз уже не возом, а саньми. березень пустив тепло, сніг розтав, річки розлилися, - знов мусив вернутися квітень. зійшовся квітень з травнем і скаржиться: - скільки вже разів зриваюсь їхати до березня в гості, та ніяк не доїду – ні возом, ні саньми. поїду возом – зробиться зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться, поїду саньми – теплінь така стане, що ні возом, ні саньми. а травень і каже: - я тебе навчу, як доїхати. зроби так: візьми воза, сани й човен, то тоді, певне, доїдеш. послухав квітень і, діждавшись слушного часу, зробив так, як порадив травень. їде саньми, а санях воза й човен везе. березень дав тепло, і сніг розтав. тоді квітень кладе сани й човен на воза і таки далі їде. став знову мороз і сніг – квітень знов поскладав човен і воза на сани. далі розтав сніг, розпустило скрізь річки, і не можна їхати ні саньми, ні возом. тоді квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. приїхав до березня в гості, що той і не сподівався. здивувався березень та й питає: - а хто тебе навчив, як до мене дістатися? - та, і йому, травень порадив, як їхати. березень і каже тоді: - зажди ж ти, маю, я ще тобі крильця обшмагаю! то від цього й тепер часто в травні березневі морози бувають, бо березень і досі сердиться на травня.