Як називається художній прийом: «вільний дух», «свіжі традиції волі», «рідна земля».

Вільний дух-епітет   ,   свіжі традиції волі - епітет     ,     рідна земля-також епітет хай щастить

Моя родина віддає дань традиції,і святкуе старий новий рік так,як його святкували наші бабусі і дідусів.вечір з 13 на 14 січня називають щедрим, тому ми до нього готуємо щедрий святковий новорічний стіл: вдруге протягом зимових свят варимо кутю, але вже скоромну, а на столі переважають м'ясні страви (ковбаси, смажене м'ясо, печеня тощо). до багатого столу готуємо також млинці, пироги з сиром, м'ясом, вареники зі сметаною. головне святочне дійство щедрого вечора це - щедрування. як тільки починає смеркати, молодь з нашої сім'ї вирушає щедрувати.здійснюють величальні новорічні обходи і привітання, під час яких піснями славлять господарів, бажають їм здоров'я й достатку на весь рік, за що й отримують щедру нагороду.а на світанку 14- го січня,на свято василя великого,чоловіки ходять посівати.переважно до родичів та знайомих.

    пропоную дібрати такі цитати до характеристики образів марусі та василя з твору "маруся":     маруся⇒      зовнішність:   "ви­сока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…";     характер: на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому ти­ха, і смирна, і усякому покірна" .     кохання до чоловіка: "батечки,   як заголосить маруся,   та так і повисла йому на шию!   виціловала його   що то?   і в вічі,   і у лоб,   і у щоки,   і у шию " ; "а маруся лежить   у нього на руках і сама себе не тямить,   чи вона у раю,   чи вона де?   так їй хороше було!   хоче щось сказати –   і слова не промовить;   хоче від нього вирватися,   так неначе прикована до василевої шиї "    

    василь⇒     зовнісшність та вдача: "він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню".     шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити: " вдарив поклон і,   припавши на те місце,   де стояла маруся,   ціловав землю замість її "  ;     –     люблю тебе,   марусенько,   усім серцем моїм,   люблю тебе більш усього на світі ! одну руку вхватив василь та й держить біля свого серця,   а воно так же колотиться,   як і в неї марусенько,   моя лебідочк ,   зірочко моя ,   рибочко,   перепілочко!   –   приговорював василь,   обнімаючи свою марусю.–   я ж землі під собою не чую -   я мов у раю ! "