Розповідь про красиві слова і красиве діло

Тобі потрібна розповідь чи твір?

Тарас григорьевич  шевченко  - национальный герой украины.родился поэт 9 марта 1814 г.местом его появления на свет было село моринцы (киевская губерния на то время). к несчастью тараса, родился он в семье крепостного, помещиком которого был энгельгардт. после 2 лет проживания в моринцах семья тараса григорьевича переехала в с. кириловку, где он и провел все свое тяжелое детство. «тяжелое», потому что его мать умерла в 1823г.когда тарасу шевченко было всего 9 лет. после ее смерти отец женился второй раз, причем его избранницей была вдова, у которой было трое детей. неудивительно, что она недолюбливала тараса шевченко и относилась к нему сурово, а порой и жестоко. единственным человеком, который относился к тарасу с пониманием и сочувствием, была его сестра, екатерина. но после того как она вышла замуж ее поддержка закончилась.тарас шевченко с рождения любил писать и рисовать. 1840  –   1847  – период расцвета творчества тараса шевченка. как раз в это время вышли такие великие произведения как: «» (самая большая работа), «перебедня», «тополя», «катерина», «наймичка», «хусточка». естественно, что все они осуждались критикой, ведь были написаны на украинском языке.  с   1858г. по   1859  г. тарас шевченко проживал у ф.п. толстого.в   1859г   тарас григорьевич шевченко поехал на родину. у него сразу же появилась мысль приобрести домик над рекой днепр, но, к сожалению, не довелось, 10 марта (26 февраля)   1861г . он умер. его похоронили по его «заповіту», над днепром. после своей смерти он оставил после себя сокровище для украинской нации - «кобзарь».

Цитатна характеристика головного героя • «найбільшою мрією стало самому щось посіяти і щоб воно зійшло. хлопчик і робив це, наслідуючи маму».• «усе ще ходив безштаньком. закутаний у хустину, кінці якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. бистрі. руки беручкі».• «малий? хай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше за мене! »• «але й ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи у гилки».• «…його проганяють, кривляються, у нього камінцями, й дістав за це між плечі штурхана».• «я, мамо, виплекаю квітку — я стану над громом…»• «ніяких помічників йому не треба. корови напасені, телята і вівці не губляться, їх не крадуть вовки. між людьми йде поговір: «він щось знає…» а підліток чередникує, самуючи, і нікому не здогадатися, яке в нього бистре око, яке чуйне вухо».• «гнаний, кривджений і безпритульний,— все шука, до кого б прихилитися й пригорнутися.прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко і голубить його.пригорнеться до трави: вона шелестить, гомонить, пахне, милує».• «блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. у них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа.у виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність, сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. він і птах, і мисливець. в його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання».• «він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чого призначене. навіщо ж його мучити й нівечити? »• про матір, людей: «як би вона мене не сварила, я її все одно люблю», «люблю… я ніколи, їх не покину… хоч я серед них і останній — чередник…»• «дома чекали клопоти: згортав на загадку листя, матері копати город, рубав дрова. роботи по зав’язку…»• «я гине село і ліс, гине худоба і звірі, гинуть птахи і люди… я повинен! »