Аналіз вірша в.стуса "виростає сосна зсередини"

Риторичне запитання - это где в конце рядка стоит знак вопроса) остальное просто долго писать.

За селом тухля посеред поля стояла величезна липа, яку мешканці вважали божим даром і біля якої вони влаштовували віче (народні збори).захар беркут, мов стародавній дуб-велетень, стояв і дивився на тухольську громаду. він радів, що громада була дружною в праці, у радості та горі, давала всьому лад. тут не було бідних, а збірники податків остерігалися чинити несправедливо. і все завдяки його впливові, його мудрому керівництву. порядки тут святі, але не заради пошани, а тому що справедливі й спрямовані на добро.на віче приходить тугар вовк зі своєю пишною дружиною. він із погордою заявляє, що, як і вони, слуга князя. тухольці не визнають князя своїм паном, бо той про них не турбується, не захищає їх. права ж громадські вони самі давно встановили й живуть за ними щасливо вже довгий час. князь не може називатися справедливим, якщо кривдить своїх підданих, роздає їхні землі. боярин сказав, що одержав такий подарунок за заслуги — проливав свою кров у двадцяти битвах.на це захар беркут відповів, що то все розбійницькі війни. і закликав громаду свідчити, хто може, про те, який тугар воїн. на подив боярина, вийшов один дуже покалічений чоловік, митько вояк, що давно вже прибився до села. він хотів сказати, що тугар — зрадник, але той його зарубав на місці й цим підтвердив свою провину. тухольці вирішують прогнати боярина зі своєї землі.двоє вершників їхали вузькою гірською стежкою. один — чоловік у літах, в рицарських обладунках, при зброї. на лиці — гнів, невдоволення, якась сліпа завзятість, другий їздець — молода, гарна дівчина з довгим золотисто-жовтим волоссям, теж при зброї. вона милується краєвидом, хвалить країну, а їздець різко їй відповідає, що тут поганий народ. мирослава розпитувала батька, куди їм їхати, коли їх вигнано з тухольщини, і чи не попросити громаду прийняти їх до себе.раптом вони зупинилися перед морем вогнів та наметів у стрийській долині. це були монголи. тугар вовк зізнався, що це його союзники, що він ладен спілкуватися з будь-ким, аби помстися за кривду. мирослава, почувши, як батько говорить монгольською мовою, здогадалася, що він знається з ворогами давно, що шепталися про його зраду ще в княжому дворі недаремно. у дівчини не вистачило сили покинути батька, й вона пішла ні ним до монгольського воєводи пети. той подарував мирославі охоронний перстень, але заборонив залишатися в таборі.

I. творчість і. карпенка-карого у контексті розвитку української драматургії й театру кінця xix ст. (відомий драматург і. карпенко-карий стояв біля витоків нової української драматургії. найчастіше у своїх творах він звертався до соціальних проблем і суспільних відносин. з нещадною правдою він показав нові зміни на селі, зобразив позитивні і негативні риси своїх персонажів, висміяв прагнення до наживи і швидкого збагачення.)  ii. трагічні та комічні мотиви п'єси "сто тисяч". (і. карпенко-карий майстерно показав, як жадібність головного героя, його нестримне прагнення до збагачення навіть нечесним шляхом, призводять до комічних, а часом і драматичних ситуацій. отримавши від жида-шахрая папірці замість фальшивих грошей, герасим калитка мало не вкоротив собі віку.)  1. "і все то гроші, гроші, гроші". (калитка добре розуміє, що вся його земля — то є гроші, але прагнення якнайшвидше здобути гроші штовхають його на сумнівні шахрайські угоди. жадібність настільки затьмарила йому очі, що він як заможний хазяїн, не прорахував усі ризики майбутньої афери. у дрібницях він хитрий і обережний: послав свого кума савку поміняти в казначействі нібито фальшиві гроші, отримані від єврея. проте в головному — довірливий і обмежений. до того ж він не хазяїн свого слова. доньку заміж, він одурив сватів, пообіцявши п'ять тисяч карбованців, а відбувшись худобою. зятеві нахабно зауважив: "обіцянка — ця-цянка, а дурневі радість".)  2. жадібність, що обернулася крахом. (у народі кажуть, що на кожного шахрая знайдеться ще більший шахрай. єврей невідомий виявився хитрішим і спритнішим, ніж герасим калитка. сільський багатій залишився без грошей, без надії прихопити собі новий ласий шматочок землі. щоправда, є у цьому й позитив. герасим на радість синові й дружині дозволив роману одружитися із працьовитою наймичкою мотрею.)  iii. правда життя, як вона є. (понад століття п'єси івана карпенка-карого мають незмінний успіх. проблеми, які порушив автор, актуальні і сьогодні. від комічного до трагічного — один крок. адже тема грошей — одвічна тема. і стоятиме вона гостро у контексті людських стосунків, допоки існуватимуть грошові відносини.)