Аналіз вірша в. симоненка " ти знаєш що ти людина".

Тема: заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості.iдея: довести читачевi, що кожна людина неповторна. ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності".мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.провiдним художним засобом є — «ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» епiтети: «очицями, повними блекоти», «він гримів одержимо і люто», «лице рябе».протиставлення: «ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»афористичний висновок вірша "" можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.

Цей вірш для того щоб усвідомити що ми все ж таки люди,і для чого жити.. (моя думка)

Відокремленість від оточуючих: "якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою" доброта: "за великим павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця"(дід антип про хлопця) самотність: "через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними" лагідність: "гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним" любов до природи: "любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам"

Живет в нашем языке и в песне.слово нам доносит из глубины веков радости ,надежды ,и горе наших предков. язык-это душа народа .ребенок растет ,слышит первую сказку ,первую песню.в её сознание вместе с матерински словом ,входят обычаи народа.(можешь что то изменить и перевести ,не знаю подойдет или нет) вот еще : усна народна творчість — це найдавніший різновид словесної творчості людини. виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери.людина завжди намагалася пояснити світ, який її оточував тому  сформувалась міфічна символіка. український фольклор на язичницькій основі почав розвиватись і досяг розквіту ще задовго до прийняття християнства на русі. завдяки тривалому шляху історичного розвитку, у фольклорі знайшли відображення самі різні сторони життя народу, фольклор відрізняється жанровим багатством і розмаїтістю. це прислів'я й приказки, загадки й казки, календарна й сімейно-побутова обрядова поезія, билини, легенди, перекази, а також , історичні й ліричні пісні, драматичні добутки, частівки, дитячий фольклор.усна народна творчість є не тільки коштовним внеском у скарбницю світової культури, але й має важливе пізнавальне й естетическое значення.  ми повинні зберігати наш скарб,що б жити і пам'ятати наших предків ,і зрозуміти сенс життя!