Склади по два речення з кожним з поданих іменників, уживаючи йх у прямому і переносному значенні. орел(птах і людина), океан(водний простір і будь-який великий простір)

орел- птах хижак, який бачить навіть мишу з величезної висоти! у петра зір як в орла, усе бачить. в тихому океані знайшли невідомий підводний човен. це місто величезне як океан, зайдеш у нього, і потім довго будеш знаходити путь.

пряме: орел-це дуже гарний птах,він спритний та вільний.тихий океан-найбільший окена в світі.

переносне: чого кричиш ти як орел.цей ліс як океан - чистий,тихий,прозорий.

Толик -головний герой оповідання а.дімарова 'блакитна дитина'.у чомусь толик і був блактиною дитиною.це видно у його вчинках.на мій погляд толик був справжнім хлопцем,вмів добре себе поводити,але інколи був і розбишакою,толик вмів розважати своїх друзів,особливо мені сподобався момент коли він проковтнув жабу.також толик був хорошим і надійним другом,нікому не здав соньку коли вона позризала колоски.ал були й моменти коли толик показував себе з іншої сторони,коли підставив ногу своїй одноклассниці і опинився у директора.я  б хотіла щоб у мене був такий друг,ми б дуже багато часу проводили разом,і запам*ятали б багато цікавих пригод.

Літературний рід: лірика. жанр: романс (він став популярною народною піснею). вид лірики: інтимна (любовна). провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання. віршовий розмір: ямб.  вірш належить до збірки «з журбою радість обнялась». автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. отже, краса життя, краса кохання — над усе. продовжуючи народнопісенну тра­дицію, о. олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»: сміються, плачуть солов’їі б’ють піснями в груди: «цілуй, цілуй, цілуй її —знов молодість не буде! численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. проступає у вірші і традиційний для поета контраст («гори! — життя єдина мить, для смерті ж — вічність ціла»). він особливо підсилює, за­гострює спалах радості, кохання.