Твір на тему "жіноча доля в творчості шевченка"

Для тараса шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а особистими переживаннями. доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котра передчасно померла це, зрештою, його перша   юнацька  любов — оксана коваленко. отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. а доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. хто тільки над нею не знущався? ! на панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. а скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!     жіночі образи шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. згадаймо назви його творів про жінок: "наймичка", "відьма", "сова", "слепая", "мар'яна-черниця". ці назви не випадкові. саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві.   десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною. шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.    а : "причинна", "тополя", "русалка", "утоплена", "лілея" - у  кожній з них своя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність.  образи шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. і найбільша заслуга шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. це ганна з поеми "наймичка", оксана з поеми "слепая", катерина і марія з однойменних поем, сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. мати з дитиною завжди була для шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.

Життя - всого - навсьго п'ять букв, а таку має велич та могутність. мало хто у повсякденних турботах зумислюється який це дорогоцінний скарб. ми все постійно десь спішимо, боїмося, що не встигнемо,а не встигнемо що? запізнитися на тролейбус, щось не доробити на роботі, знову не запізнитися на тролейбус і так все спішимо та спі життя повільно а ми лише говоримо " життя так бистро промайнуло, що не встигли й помітити".а знаєте хто найкраще знає ціну життя? так, це люди яких доля ставить на самісінький обрій надії тому давайте якнайчастіше згадувати про цей величний скарб, який нам подаровано кожному, а не лише в ті години коли знаходишся на обрії надії.

«останній дюйм» джеймса олдріджа — це  історія  про подолання. подолання відстані між батьком і сином. подолання власного егоїзму і відчуженості батька. подолання страхів у сина. льотчик бен залишився сам-один зі своїм десятирічним сином деві. він не

дуже розуміє його потреби, не знає, чому дитина така сумна та всього боїться.

він розмовляє з ним тоном наказу. бенові ніколи, йому треба заробляти гроші.

тому він береться за дуже небезпечну роботу — зробити підводну зйомку акул

у безлюдній акулячій бухті далеко від каїра. батько не розуміє, що наражає на

небезпеку своє і синове життя. він нікому не повідомляє про те, де вони будуть. тому, якщо трапиться нещасний випадок, їх ніхто не шукатиме і ніхто не надасть . бен навіть не турбується про те, що хлопчику потрібно щось пити на березі, де ніде сховатися від сонця.

він бере тільки пляшки з пивом та бляшанку з консервованими персиками.

під час підводних зйомок бен так захопився, що не звернув уваги на те, що сам вимазався кров’ю принади з конини, яку брав із собою, щоб підманити акул ближче. ця необережність закінчилася трагедією: бен був поранений акулою-кішкого і втратив можливість керувати літаком. і батько, і син були приречені на смерть на безлюдному пляжі.

у такій важкій ситуації треба рішуче діяти удвох. але бен боявся, що його і син недостатньо мужній, не зуміє підняти у повітря літак і летіти. крім того, спочатку треба було якось дістатися до літака та затягти туди важке поранене бенове тіло. мабуть, якби бен був сам, загинув би. але поруч був його син. деві розумів, що не може ані роздягти батька і зняти з нього акваланг, ані дотягти до літака. але виконуючи батькові розпорядження, він подолав свої страхи і невміння і все зробив як слід.

тепер треба було злетіти. колись бен вже намагався навчити хлопчика, але деві заплакав і від страху не схотів навчатися керувати літаком. батько був розчарований, тому не знав, чи зможе деві це зробити самотужки. він деві злетіти, казав йому, що треба робити. найважче було посадити літак, бо його треба було вирівнювати над землею не нижче і не вище, ніж на шість дюймів. інакше можна було розбитися. деві добре розумів, який важливий останній дюйм, коли помилятися не можна. він все виконав правильно і зумів зберегти життя і собі, і батькові.

цей політ був дуже важливий і для батька, і для сина. це було подолання відстані між ними. від повного нерозуміння вони, виконуючи політ, пройшли шлях пізнання один одного. батько, нарешті, прислухався до сина, а син до батька, вони зважили на почуття один одного,їх з’єднала воля до життя, турбота за життя близької людини.