Твiр миниатюра, , мова-дзеркало души"

    рідною мовою належить вважати мову своєї націїї,мову предків, яка   пов*язує людину з її народом, з попередніми поколіннями,їх духовними надбаннями.

    людина, яка не розуміє значення рідної мови, віддаляє себе від   культурно-історичного досвіду і досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань. для неї вмовкає українська пісня, дума, легенда,перед нею зачиняє двері мистецтво рідного слова.сьогодні культура і мова виявилися об*єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства.мабуть,ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності

    мовна культура - це надійна опора у вираженні незалежності думки,розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патриотизму. культура мови - це культура нашої души.

«…не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з обставинами»,

«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. і чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. але попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».

«…незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»

«а що ж то в мене нема сили? а що ж то я не луком, ратищем і топором? ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий! »

«якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя! »

«її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (максима) з темного гробу, повернуло йому життя».

Етака легенда що коли бог роздавав усім их вміння украіна запізнилася. бог сказав їй - що-ж   ті не прийшла раніше все забрали ось тіліки пісня залишилася.україна взяла свій дар прижала до грудей і   пішла. тепер україна найспівучіша країна на світі .   і ми не соромлемося цьго адже це наша душа! в житті українця завжди присутня пісня. народжуемося з пісней, йдемо у інший світ з піснею. народні пісні мають вареатівність. кожен вклаладае частічку себе. я теж люблю співати пісні ! любіти україну означае любити пісні !       (писала с ошибками)