Чи треба прощати ворогів? за ''гер переможений'''

Явважаю що кожна людина вирішує це питання сама. у творі ми бачимо що вдови вже не так сильно ненавиділи німців.діти ж ставились до них інакше деякі з дітей мабуть втратили батьків це і пояснює їхню поведінку 

Утворі є багато моментів, що викликають посмішку, навіть сміх. кумедний сюжет, специфічна мова — усе це є створенню такого ефекту. ось, наприклад, сцена, коли мотря залізла на горище кайдашихи за яйцями, ніби їх знесла її курка, на що лаврін їй відповів: «хіба ж ми просили твою курку на наше сідало? чи шапку перед нею знімали, чи що? » або сцена, коли мотря під час сварки виколола око кайдашисі і зовсім не відчуває за це докорів сумління. так, вони написані кумедно, гостро, але чи вони смішними? я , що ні. письменник вибрав таку сатиричну форму спеціально для того, щоб краще вплинути на читача, передати йому свою думку. ще одна сцена, коли карпо гнався за матір’ю з дрючком, бо вона зачинила в хліві його коня, і зупинився аж біля ставка, крикнувши: «не так шкода мені матері, як шкода чобіт! » я переконаний, що за описом цих кумедних на перший погляд сцен, а насправді — сумних і навіть жахливих, ми відчуваємо біль автора за людей, що так занепали. на мою думку, це і є той самий «сміх крізь сльози».

Лаврін - лагідний, м'який, жартівливий.   у лавріна — «веселі, сині, як небо, очі світилися привітно і ласкаво». у розмові з карпом про дівчат він у кожній виділяє привабливі риси, виявляє доброзичливість до навколишнього світу. йому властиве почуття гумору. парубком він не бере участі у сімейних сварках, а своє ставлення виявляє у жартах: то зліпив коник з глевкого хліба, спеченого мотрею, то жартівливо плюнув на купку буряків і квасолі, коли мотря кинула миску з борщем під ноги свекрусі. закоханий у мелашку, він освідчується, думає й говорить словами пісні: «брови чорні, очі карі — любо подивитися; личко як калина, а як гляне, засміється, в мене серце в'яне», «як з нею не оженюся, то в росі утоплюся» та ін. але нове становище в сім'ї після одруження вносить свої корективи. прагнення хазяйнувати самостійно призводить до конфлікту з батьком. лаврін не може обминути і сімейних чвар. він не поступається братові грушею, сподіваючись продавати щороку груші і брати гроші. такі міркування й поведінка лавріна свідчать про ті безумовні зміни, яких він зазнав,  він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. але, нажаль, зрештою і лаврін стає егоїстом.пристосовуючись до умов дрібновласницького побуту.