Скласти вірш етюд на 12 по українській мові

Одягни   мене   в   ніч,   одягни   мене   в   хмари   сині   і   дихни   наді   мною   легким   лебединим   крилом,   хай   навіються   сни,   теплі   сни   лебедині,   і   сполоха   їх   місяць   тугим   ясеновим   веслом.   зацвіте   автострада   доспілими   гронами,   змиє   коси   рожеві   в   пахучім   любистку   зоря.   з   твого   чистого   ставу   між   лататтям   та   оріонами   ти   лебедкою   плинеш   у   безкресі   мої   моря.   одягни   мене   в   ніч,   одягни   мене   в   хмари   сині   і   дихни   наді   мною   легким   лебединим   крилом.   пахнуть   роси   і   руки.   пахнуть   думи   твої   дитинні.   в   серці   плавають   лебеді.   сонно   пахне   весло. 

Тема: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.

пояснити назву: Заха́р Бе́ркут» (повна назва «Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті») — історична повість письменника Івана Франка у жанрі історичного епосу про боротьбу у XIII столітті українського карпатського племені проти нашестя монголів

чого вчить нас твір: «Доки будемо жити в громадськім порядку — доти ніяка ворожа сила не переможе нас». Ці слова сказав головний герой повісті Івана Франка «Захар Беркут». Він давно переконався, що людина сама, без громади, слабка і безпорадна. Нічого людина сама не вдіє. Тому ці слова звучать заповітом нащадкам.

Читаючи твір І. Франка, кожний захоплюється тухольцями, їх непереможним духом, вірністю, патріотизмом. Проблема патріотизму була, є і завжди буде актуальною. І захист Вітчизни — це священний обов'язок кожного громадянина.

За народними ліричними піснями про кохання можна вивчати морально-етичні норми взаємин наших пращурів. ці норми, як і пісні, створювалися десятиліттями і століттями, але незмінними залишалися чистота взаємин між юнаком та дівчиною, взаємна повага і магічна сила почуттів, що залишається нерозгаданою і дотепер: місяць на небі, зіроньки сяють. тихо по морю човен пливе. в човні дівчина пісню співає, а козак чує, серденько мре. здавалося б, прості і зрозумілі слова, а так глибоко торкаються найпотаємніших струн душі. а вже за мить ти відчуваєш себе художником і під твоїм пензлем народжується тиха українська ніч з місяцем і зорями на небі. по морю пливе човен, а в ньому співає дівчина, її голос далеко чути серед нічної тиші. а найперше пісню чує закоханий козак. щоб передати його почуття, кращого вислову, як "серденько мре", навряд чи придумаєш. судячи з ліричних пісень, складається враження, що наші пращури не лише передавали за пісні свої почуття, а й розповідали про історію свого кохання, вели пісенний діалог, освідчувалися в коханні чи давали відкоша. адже і в пісні дівчини з човна у темному морі розповідь про кохання, про те, як любилися, як розійшлися і "тепер навіки зійшлися знов". очі у ліричних піснях — дзеркало душі. очі — не збрешуть, очі — не зрадять. і взагалі очі дівочі у піснях — окремий об'єкт захоплення юнака: "темні, як нічка, ясні як день! " із окремих пісень про кохання можна створити образ ідеальної дівчини: темні очі, чорні брови, довга коса. і справді, очі мають бути темними чи карими, але обов'язково — ясними, тобто чесними і правдивими, у яких юнак знайде відповідь на свої почуття. про магічну (навіть відьомську) силу очей підкреслюється у останньому рядку пісні: "де ж ви навчились зводить людей? " вже дещо традиційно склалося в народних піснях, що дівчина, яка підкорила серце юнака, наділена магічною, навіть містичною силою. з ідеальним образом дівчини в ліричних піснях усе зрозуміло. от тільки в образі козака, на мою думку, чимало суперечностей. мужній, хоробрий відчайдух, який іде на смерть заради вітчизни, заради козацького обов'язку і раптом — ніжний, романтичний, навіть сентиментальний щось не дуже віриться. хоча від часів гомера, вергілія і середньовічного героїчного епосу європи бачимо мужніх воїнів і мореплавців, які не соромляться своїх сліз. скажімо, одіссей плаче через те, що скучив за домівкою і дружиною. мабуть, такими вони й були — лицарі-козаки. можливо, саме з таких суперечностей чоловічих характерів і народилися безсмертні ліричні пісні про кохання: пісня ти мила, пісня ти люба — все про кохання, все про любов.