Уреченні на тому боці, ген під обрієм, примостилося село крихівка використано: а епітет б порівняння в гіперболу г метафору

Більш всього що метафору 

Боротьба добра зі злом - це тема, до якої звертається величезна кількість письменників. дитяча література не є виключенням, і, скоріше, підтверджує важливість цього "вічного протистояння". візьмемо, наприклад, "сіроманця" миколи вінграновського - герой цієї повісті - хлопчик, який розуміє, за що люди хочуть вбити ні в чому не винного вовка. він зовсім не поділяє ідеї помсти чепіжного. хлопчик, ніби знає, що вовк так само мав родину, яку повідстрелювали ті самі люди. він перемагає свій страх і є старому вовку переховуватися від людей. автор пропонує побачити добро там, де його віднайти не так і легко. дуже майстерно зображує добро і зло євген гуцало. грубо кажучи, втіленням добра у нього в оповіданні виступають хлопчики-підберезники, а дядько шпичак уособлює зло. хлопці рятують величезного лося, а шпичак в цей час дивиться на все із-за кущів. він міг би , адже він доросла але він не робить цього. цей підлий і боягузливий недолюдок жорстоко вбиває лося пострілом з рушниці. григір тютюнник зробив свого героя уособленням добра і прикладом для гармонічних взаємин з природою. його олесь усім здається диваком через те, що він "надто" любить природу, ліс. він майструє шпаківні і спілкується з лісовими  тваринами. олесь пробачає своїх образників і навіть радіє, що вони знову можуть спілкуватися. усі вищезгадані твори на прикладах показуть нам, що таке добро, а що таке зло. ми маємо лише обрати команду, за яку збираємося грати! я за добро, а ви? приєднуйтесь!

Объяснение:

Цвірінькнути

Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч ів створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність.

ігаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на "шпильках"; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих "лялькових" хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... Їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З "сірої маси"? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.

Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц і життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі "незвичайні" люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.

Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!