Напишіть родину лесі українки. , надо!

Лариса петровна косач родилась 13 (25) февраля 1871 года в городе новоград-волынский. мать — писательница, которая работала под псевдонимом елена пчилка, отец — образованный помещик петр антонович косач (1841—-1909), который любил и живопись. в доме косачей часто собирались писатели, художники и музыканты, устраивались вечера и концерты. дядя леси (так её называли в семье, и это имя стало псевдонимом) — михайло драгоманов, который со временем по-дружески опекал племянницу и всяческий ей, — был учёным, фольклористом, общественным деятелем, продолжительное время жил за границей во франции и болгарии.

                твір-роздум на тему "добро чи зло перемогло в повісті - казці                                            ю.винничука 'місце для дракона"                     «місце для дракона» - чарівна казка ю. винничука, що розповідає про події, які відбулись у галичині в часи середньовіччя. у творі описується  дракона, що був єдиним у своєму роді, харчувався травичкою і не знав бід. проте підступному князеві закортілося віддати заміж свою доньку настуню. тоді князь вигадав, що доньку віддасть лише тому, хто переможе дракона, який насправді ще жодного разу нікого не кривдив.         і далі сталося нещастя – дракона вбили. а що ж дало це вбивство? нічого. це не принесло злагоди та миру, а завдало лише страждань. особливу пану лавріну, який до останнього свого дня не міг подолати муки власної совісті та друзям щиросердного дракона.         це багатопроблемний твір, але головною проблемою його є вічна боротьба між добром та злом. що ж перемогло? на мою думку, хоч фінал твору і сумний, все ж таки перемогло добро. адже доки житимуть люди із сумлінням і передаватимуть свої знання іншим, наш світ ще матиме часточку добра. лаврін не вбив дракона, він відчув смуток та жаль в його очах, прагнення жити, а отже, проявив милосердя. новий правитель князівства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті.         «місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. а головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.

Тарас григорович шевченко - великий відомий український поет. так склалося що його життя буле тернисте й неспокійне, мов буйна порогиста ріка. все почалося ще з дитинства. малий тарас був кріпаком пана п. енгельгардта. рано втратив матір. батько одружився вдруге. мачуха ненавиділа хлопчика найбільше за всіх дітей у сім'ї, часто сварила, била. та проте тарас був творчою людиною і проходив такі випробування долі. разом зі своїм паном у 1831 році він переїхав до столиці російської імперії - петербурга. тарасові в цей час виповнилося 17 років. він уже навчався живопису у вільно, а потім пан віддав свого кріпака на чотири роки в науку до модного на той час майстра ширяєва. учитель доручав хлопцю найпростіші роботи, хоча тарас на той час був уже вправним художником. уночі, після роботи, юний тарас любив відвідувати літній сад. він хотів стати справжнім художником, мріяв вступити до академії мистецтв, та це було не можливо, він - кріпак. саме тут ясними літніми ночами тарас почав віршувати. він писав про україну, козаків, недолю батьківщини. вже тоді у досить юному віці у нього зародився величезний талант. талант живописця і митця, великого кобзаря і поета. ще багато випробувань підготувала доля тарасу. кажуть, "життя прожити, не поле перейти" або "життя мов терниста нива - не вколовшись не перейдеш.", ці слова явно описують долю шевченка. та, не дивлячись на все це він зробив великий подвиг - став найвідомішим з українських поетів та чудовим художником. теперішнє покоління має поважати великог кобзаря.