Характеристика образу роксоляни ( за одноіменою повістю осипа назарука )

1. " хоч настя була веселої вдачі, але ся переломова хвиля в її життю настроювала її так поважно, що встала як у памороці.якась неозначена дрож розкоші й страху, дивної боязні перед чимсь невідомим наповняла все її єство.рух весільних гостей ще збільшував її неспокій." 2."грудь настуні стиснув такий великий страх, що переходив аж у розпач. якийсь дивний, півсвідомий жах і неприємність розливалися по всім її тілі і по очах, стискали гортанку, тамували віддих." 3. "настуня йшла пішки в гурті молодих дівчат. йшла у своїм слюбнім одязі. тільки віночок загубила десь. рання молитва до бога успокоїла її. якби не голод і сумні личка товаришок, була б навіть весела." 4. "настуня мала між усіма товаришками недолі найспокійніше обличчя. додумалася, що се надавало їй поваги навіть в очах дикої сторожі, яка, показуючи на неї ремінними нагаями, повторяла часто слово: "хуррем! " " 5. "слідуючого дня настуня теж не могла взяти до уст татарських присмаків. пила тільки воду. і так ослабла, що не могла вже йти. але боялася, щоб її не посудили, що удає. і тому останками сил держалася на ногах." 6.   "напівпритомна настя чула, як дали їй кілька порядних батогів, як її підняли й поклали в якийсь віз, на тверді дошки. очевидно, мусіли зразу думати, що вона удає перевтомлену. батоги з сирівця, з гудзами, були дуже болючі. вилася й корчилася з болю від їх ударів, а тверді дошки ще більше придавали терпіння. тільки під головою почула щось м'якше, але з рубцями. крізь роздерті шлюбні черевички діткнула пальцями теж якоїсь твердої матерії. в гарячці здавалося їй, що се ризи з церкви св. духа. якась гаряча червень заливала їй очі." 7. "вона була в чорних скрипучих мажах. здавалося їй, що се домовина. і що в тій чорній домовині похоронена вся її ясна дівоча минувшість." 8."в такім самім положенню, як оспівана в народній пісні волинянка, була й галичанка настуня." 9."щойно тепер запримітила, що має тільки оден слюбний черевичок на собі, і той подертий." 10."а настуня мала таку сильну горячку, що була півпритомна, коли на татарськім шкірянім мішку, випханім сіном, переправляли її через дніпро коло тавані." 11. "більше настуня нічого не знала про море. але й се так оживили її молоду уяву, що аж серденько живіше билося їй у груди." 12. "   настуня не могла відвернути очей від чудового чатирдагу. він красою так утихомирив її, що з повним спокоєм у душі доїздила до великої торговиці невольницями, до пристані кафи." 13."збентежено вибиралася настуня до школи невольниць. але ум її працював живо. розуміла ясно, що в сій школі може бути побудована підвалина її дальшої долі - доброї або злої. чи до утечі, чи до дальшого життя тут - все треба пізнати тутешнє життя і те, чого воно вимагає. розуміла се так ясно, як отченаш, котрий раз у раз повторяла. " 14."на той страшний вид настуні закрутилося в голові, вона побіліла як стіна, хлипнула воздуха й упала на грядку квітів, сама як скошена квітка. падала також зі словами: "о боже, о господи! " "   15."в синіх очах настуні знов мигнула чаша чорної отруї на тлі і зазвеніли в душі страшні, але правдиві слова святого письма: "на потомках потомків ваших відіб'ю злобу вашу"." 16."як губка воду, так настуня втягала в себе правильну вимову арабських слів. але зі змістом їх не годилася в душі, противилась йому, хоч була вдячна учителеві, що так уважно повторяв сі слова. була переконана, що робить се для неї. вдивлялася в нього, як в образ"17. "настуня так зацікавилася його наукою, що при вечері навіть не мала часу подумати про сього учителя. тільки випитувала кляру, що він говорив досі, заки вона прийшла до школи. і річчі при кінці лекції вчив рахунків.  "18." перед чистою, як квітка, душею настуні стояв тодішній захід "19." хоч настуня не любила річчі, але з запертим віддихом слухала його лекцій, особливо про безоглядні вчинки жінок в італії.  "20." все те її цікавило й захоплювало, але й мучило. тому відіткнула, коли річчі перейшов до зовсім нових справ. "

ответ:

сказка про музыкальный инструмент

сказка про музыкальный инструментмногие сказки начинаются с привычных слов «жили-были…» вот и наша сказка про музыкальный инструмент начинается так же. «жила-была скрипка…» почему именно о скрипке идёт речь в сказке? потому что скрипка зачастую не только выступает в качестве солиста в оркестре, но и потому, что звуки она издаёт просто волшебные.

сказка «большая скрипка»

автор: ирис ревю

жила-была скрипка. она была красива, нет, просто восхитительна! фантастична, изящна, неповторима. её струны имели свою неповторимую звуковую окраску. а смычок был просто волшебным!

все музыкальные инструменты ценили и уважали скрипку. но ей хотелось большего. скрипка стремилась быть королевой!

— мы любим и дорожим тобой, скрипка, но ты мала для того, чтобы стать королевой.

— я — мала? – подумала скрипка. — что же мне надо сделать для того, чтобы вырасти?

скрипка продолжала играть на концертах. она звучала в больших и малых залах. все хвалили и восторгались ей. долгие годы скрипка гастролировала.

и вот однажды она попала в руки к одному скрипачу. он долго любовался скрипкой, а затем начал играть.

какая это была музыка! прохожим казалось, что звуки эти – не дрожание струн под властным смычком в руке скрипача, а звуки неба, тихие и нежные, как нежна далёкая голубая лазурь… все восхищались скрипкой и музыкантом, умевшим покорять души людей нежным прикосновением смычка к тихо и печально дрожащим струнам.

…а музыкальные инструменты всё-таки выбрали скрипку королевой! ведь она выросла. она выросла духовно! у неё появилось что-то такое, что особенно трогало душу. с скрипка обрела душевное равновесие и веру в себя.

ответ:

по объёму дума больше песен, с которыми, как и с давним дружинным эпос, имеет генетическую связь[2]. в структуре думы является более или менее выраженные три части: запев основной рассказ, окончание. стихосложение думы неравносложное, астрофичное, с интонационно-смысловым членением на уступы-тирады, в пении начинается криками «ой», а завершается «гей-гей».

своей стихотворной и музыкальной формой думы представляют высшую стадию речитативного стиля, развитого ранее в причитаниях, из которых думы переняли некоторые мотивы и поэтические образы. с причитаниями думы роднит и характер импровизации. длинные рецитации дум переходят в плавные, меняющиеся формы. каждый кобзарь перенимал от своего учителя образец исполнения в общих чертах и создавал свой отдельный вариант мелодии, под которую исполнял все думы своего репертуара.

пение дум требует особого таланта и певческой техники (поэтому думы сохранились только среди профессиональных певцов). доминантный элемент думы — словесный, а не музыкальный, и формируется он в определённой мере импровизационно, поэтому рифмы часто риторические. рифмы в думах преимущественно глагольные. в поэтике характерны развёрнутые отрицательные параллели , традиционные эпитеты , тавтологичные высказывания , разнообразные фигуры поэтического синтаксиса , традиционные эпические числа . стиль дум торжественный, возвышенный, чему способствует использование архаизмов, старославянизмов и полонизмов . эпичность и торжественность дум усиливается ретардациями — замедлением рассказа через повторение фраз-формул.

у думы, в отличие от и эпоса других народов, нет ничего фантастического. древнейшее упоминание о думах есть в хронике польского с. сарницкого, древнейший текст думы, найденный в краковском архиве м. возняком в 1920-х годах в сборнике кондрацкого «козак голота».