Головни цитати до останнього розділу твору роксоляна

Цитати до образу роксоляни(10 і 11 розділи) цитати до 10 розділу: 1."його любка, очевидно, ждала на нього стоячи. але була се рішучо вже не та сама дівчина, з котрою недавно говорив. так основно змінилася…" 2."першим, дуже сильним, його вражінням був її поклін – рівний, спокійний і поважний. так здоровила тільки одна особа, яку досі знав: його молода ще мати, яку султан дуже шанував. мимохіть порівняв їх знов у душі. і знов здавалося йому, що вона має в собі щось подібне до його матері." 3."другим сильним вражінням був одяг ель хуррем. се вже не був сірий одяг невольниці, який заслонює красу тіла. через тонкі і як сніг білі мусліни перебивало її рожеве молоде тіло, дискретно заслонене і гарне, як весняна земля, що родить пахучі квіти. накинений на рамена плащ з темних фарарів, підшитий дорогим , спадав аж до маленьких стіп, обутих у мешти з біленького шовку. на грудях мала чудовий нашийник з біло-матових перлів, а на золотистім волоссі біло-шовковий турбан на турецький лад. на нім пишався горючий камінь. виглядала в тім одязі як правдива султанка…" 4."але найбільше вражіння робила вона сама: її великі спокійні очі, й маєстатично-спокійне обличчя, і ціла постава. щось тепле й дуже живе било з її на око спокійного обличчя. з очей видніла якась думка, що так оживляла її личко, як горючий камінь оживляв її турецький турбан." 5."вона весь час мала скромно спущені очі. не оглядала його, бо не потребувала: інстинктом жінки чула, що діється в нім. спокійно ждала, що скаже." 6."так, вона дійсно виглядала як ніжно-рожеве сонце, раннім ранком білою імлою небесних муслінів." 7."молода хуррем приязніше відповідала на поклони слуг і невольниць, ніж на привіти його жінок."8.дбайлива,розумна: "ти маєш всесторонньо гарну душу, моя дорога, – сказав сулейман. – будуй дальше! тобі варто віддати скарбницю, бо думаєш про обов’язки султана."9.доброта: "ти маєш не тільки великий розум, але й дуже добре серце, що не забуваєш людей з країни, з котрої походиш"10.впевненість у собі,сміливість: "нараз видалося йому, що десь уже бачив такий хід. думка його пошукала в споминах і – знайшла. так… подібний хід бачив він у самиці королівського тигра, що ходила по великій клітці в арслянхане. ходила, як благородна королева, хоч була в неволі."11.сором'язливість: "в дівочій гордості не залежало їй на тім, чи він возьме її за жінку, чи ні. боялася лишень того, чи не занадто нахабно домагалася від нього… не могла скінчити думки. так їй зробилося соромно. прийшла їй на думку мати. як же вона видивилася б на кожду дівчину, котра від мужчини домагалася б майна! і то в першій розмові "12.гордість: "адже я ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. ніколи! "13.благородність: "ти дуже благородна, ель хуррем! "14."почала бігти парком дрібними ніжками, на нього, як молода вивірка-білка."15.хитрість: "мій спосіб дуже простий. ти чи твій далекий предок прирік, що не допустите жінок на святу гору афонську. але я можу поїхати переодягнена за хлопчика, як твій отрок…"цитати до 11 розілу:   1."відчула самотність у товпі мусульман і незнакомих монахів. зразу зробилося їй так лячно, якби була сама в якійсь пустині. змовила молитву щиро-щиро. і спокій увійшов у її душу. а потому стало їй так ясно і легко на душі, як у ріднім домі. і здавалося їй, що кождий дуб і кождий бук, кожда тверда частинка і кожда квітка святої гори – се її рідня." 2."вже не чулася самотня. не відчувала ніякого тягару. уявляла собі матінку господню воротарницю в тверській іконі на святім афоні. не лякалася її так само, як діти паломників не боялися султана, перед яким дрижали їх батьки."3."тепла струя перейшла їй від серця до мозку і очей. і здавалося їй, що ясний кришталь думки, який уродився в ній, зачинає розгріватися й виглядає, як горючий камінь, про який пророкувала їй циганка, що буде мати його у волоссю. вже мала його – в голові…"4."по тім, що монах назвав відступника «отче іване», зміркувала, що тут не знають про його відступство. але не хотіла його зраджувати. розуміла, що тоді і він міг би видати її тайну, що вона не отрок султана, але його любка."5."відчула якийсь дивний біль, що там унизу мучаться товаришки її недолі. той біль був змішаний з розкішною радістю, що вона не там, між ними…"6."з настунею діялося щось надзвичайне під впливом дивної тиші й оповзань. здавалося їй, що тутешні монахи люде не з сего світа. якийсь внутрішній розрух опанував її душу, мов орану весною земельку, в яку має западати насіння."7."хоч настя втомлена була дорогою, але не могла заснути в своїй келії. місяць заливав її кімнату таким сильним світлом, що було в ній ясно, мов удень. дусилася в тій малій келії і чулася дуже самотна, мов осиротіла."8."«…я бідна дівчина з далекої країни, без дому і без роду між людьми чужими, одна-одинока як билина в полі! мене вирвали з дому й загнали в світ " 9."султан запримітив у настуні якусь зміну. була ще погідніша, як звичайно. така дуже погідна, як осінь, що дає солодкі овочі."

федько, на перший погляд, здавався мені типовим бешкетником і хуліганом, адже жоден авторитет не міг вплинути на нього. він робить те, що сам забажає, чинить по власній совісті не дивлячись на те, що він зовсім маленький хлопчик. він завжди говорить правду і має характер, як у витривалого і дорослого чоловіка.

проте той вчинок, коли він врятував своєю брехнею честь друга докорінно змінює ставлення до юнака. нехтуючи власним інтересом він каже що є винним у падінні сусіда і отримує за це покарання, і як наслідок - смерть.

федько є непересічною, юною за віком, але вже такою дорослою за мисленням особистістю в літературі.

у чому полягає значення історичної пам'яті для кожної людини 

без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія. 

недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину.