Твір-роздум - улюблена поезія в. симоненка або малишка що було вивсено з курсу укр.літ. за сьомий клас

Творчість в. симоненка була самобутнім явищем в українській літературі. його поезії відзначалися злободенною тематикою, непримиренністю до кривди, справжньою народністю і глибоким патріотизмом. усіх їх об’єднує любов до своєї батьківщини і народу, прагнення бачити свою вітчизну вільною, незалежною, бо бачив, як у тенетах бюрократизму, фальші, лжепатріотизму партійних діячів гине україна, знищується найперша і найголовніша її скарбниця — духовність. поет не міг дивитися на це спокійно. будучи винятково чесною, глибоко порядною людиною, для якої правда — найвища, він у своїх творах гнівно прикривав цих убогих духом підлабузників, недорікуватих демагогів, брехунів і бездарних господарників, що забули про честь і совість, «пробиваючись у крісла й чини». їх би за грати! їх би до суду! їх би до карцеру за розбій! доказів мало? докази будуть! лантухи вкрадених вір і надій. василеві симоненку довелося жити в роки розквіту бюрократичної системи, за часів тоталітарного режиму, коли за правдиве слово карали. і карали жорстоко. але поет сміливо кидає виклик цим « кривляк» та їхній нікчемній «продажній челяді», які «вважають себе «повелителями світу». вони вже не можуть існувати без похвальби, без возвеличення і вознесіння в ранг мало не святих. уже давно не було на світі «батька усіх народів» сталіна, але за часів тоталітарного режиму дух його уперто жив. в одному із найкращих своїх віршів «монархи» в. симоненко викриває авторитарну свідомість цих «сильних світу цього». диктатори, королі, імператори, мліючи в димі хвальби, роззявили пащі, мов кратери, і гукали: — ми символ доби. поет протиставляє їм, «обслиненим» і «обцілованим», звичайних простих людей — трудівників, справжніх велетнів духу. а поруч вставали некороновані корифеї і справжні вожді. вставали коперники і джорджоне,шевченко підводив могутнє чоло, і біля вічного їхнього трону лакузи жодного не було. уся творчість в. симоненка була пройнята палкою синівською любов’ю до своєї матері-вітчизни, до народу, якому довелося так багато перестраждати.

Новела-це невели­кий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.
Оповідання-невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу.
Повість-епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням

Якщо не літературно,то новела-там багато персонажів і цікавий фінал
Оповідання-ведеться розповідь про конкретну подію,мало персонажів
Повість-дуже глибоко акцентується на якихось дрібних подіях та також однолінійний сюжет (багато другорядних,але мало головних персонажів)

ответ:Експерти, які здійснили експертизу цього підручника під час проведення

конкурсного відбору проектів підручників для учнів 8 класу загальноосвітніх

навчальних закладів і зробили висновок про доцільність надання підручнику грифа

«Рекомендовано Міністерством освіти і науки України»:

Вєтрова А. С., учитель комунального закладу «Петрівський навчально-виховний

комплекс “загальноосвітня школа ІІ–ІІІ ступенів — гімназія”», Кіровоградська область;

Піддубний М. А., методист кабінету суспільно-гуманітарних предметів Рівненського

обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

Матвєєва О. О., кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник

Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, м. Київ.

Объяснение: