Твір на тему "необхідність особистої свободи для гармонійного розвитку людини" по творі михайла коцюбинського "дорогою ціною" або по творі івана карпенка-карого " сто тисяч"

Повість видатного українського письменника м. коцюбинського «дорогою ціною» розповідає про важке життя українського народу у xix столітті. головними героями повісті є молоді люди – остап і соломія, доля яких була достатньо типовою для того часу. українські селяни, довгі роки перебуваючи у неволі, загнані та знесилені, все ж таки не бажали миритися зі своїм становищем. знаходилися сміливці, які не бажали до кінця життя залишатися під панським ярмом. багато селян у ті часи бігло у дальні краї, рятуючись від кріпацтва та знущань, і обирали вони для вільного життя дунай. нажаль, і там селяни не могли себе відчувати у небезпеці і спокою, бо пани ловили втікачів, і якщо і не засилали їх до сибіру, то повертали до маєтку і там ще більше з них знущались. і невідомо, що було краще – загинути, відчувши себе вільним чи залишатися на все життя безправним кріпаком.головні герої повісті «дорогою ціною» дуже кохали один одного, але розуміли, що не отримають бажаного сімейного щастя, залишаючись під владою панів. оскільки для хазяїнів вони були лише звичайним живим товаром, то сталося так, що закоханих розлучили і соломію насильно віддали заміж за хурмана. а остапа пан вирішив закатувати за його сміливі слова, сказані проти господаря. все це й стало причиною втечі закоханих.головною метою парубка було прагнення жити вільно, серед таких же вільних людей, та й соломія мріяла оселитися десь у вільній слободі, завести господарство та спокійно жити, піклуючись про свій добробут і коханого остапа. у своїх бажаннях вони були не поодинокі, і не лише вони розуміли, що під паном ці бажання ніколи не здійсняться, а для спокійного та щасливого життя перш за все необхідна воля та свобода вчинків. цілими родинами селяни бігли від панського знущання і кривди, та в пошуках щасливого життя підтримували один одного.важким виявився шлях молодих людей до волі. але й за кордом, де вони сподівалися знайти свободу, їх не чекало жадане щастя. остапа поранили, потім він і соломія потрапили у злодійське гніздо до циганів, через що остап опинився у в’язниці, звідки його планували відправити назад до пана. соломія просто не уявляла свого життя без остапа і прагнула його найскоріше визволити. під час переправи через дунай вона разом в іваном котигорошком спробувала це зробити, але спроба ця закінчилася трагічно. іван і соломія загинули. а ось остап залишився живий. пройшов час і він повернувся на берег дунаю – туди, де хвилі позбавили його найдорожчого, що було в житті – коханої соломії. на все життя на тілі остапа залишилися сліди катувань від свого пана, від москалів і турків. все життя не загоювалася рана на його серці, до кінця днів його душа залишалася порожньою, бо не було поряд соломії. дуже самотнє і гірке життя прожив самотній остап, чекаючи, доки його душа не з’єднається з душею нареченої.

історичні пісні  — це твори героїчного епосу, які розпові про конкретні, типові для певної історичної епохи події, про дії відомих в історії осіб, що виступають під власним або вигаданим ім'ям. в історичних піснях нерідко йдеться і про безіменних героїв, які, проте, пов'язані з характерними подіями того чи іншого періоду суспільного життя, з подіями, конкретність яких з бігом часу стерлась і набрала узагальнення.  героїко-патріотичним характером народні історичні пісні близькі до дум, але в них йдеться переважно про конкретні історичні події і явища, про історичних осіб, які виступають під своїм власним ім'ям (хмельницький, кривоніс, нечай, довбуш, кармалюк тощо). на відміну від дум пісні мають чітку строфічну (куплетну) ритмомелодичну будову, правильне римування. елементи епосу і лірики в історичних піснях поєднуються то з перевагою розповідного начала, то ліричного. епічність зближує історичні пісні з думами.

виконуються історичні пісні і соло, і хором.

історична пісня являє собою особливий жанр, відмінний від дум. у формальному відношенні її характеризують такі риси: куплетна побудова; рими, віршовані розміри, властиві українським пісням.

українські історичні пісні виникли в xv ст. у них широко використані поетичні традиції героїчного епосу київської русі та ліричної пісні.

історичні пісні, як і думи, часто виступають своєрідним художнім історичним документом окремої епохи, бо лише з нього можна скласти реальне уявлення про ту чи іншу подію. до кращих належать такі з них: «зажурилась україна, що нічим прожити», «гей, не дивуйтесь, добрії люди», «чи не той то хміль».

так, наприклад, пісні про боротьбу з турками і татарами майже з літописною дбайливістю змальовують перед нами картини лихоліття в україні xv століття («дунаю, дунаю, чому смутен течеш», «за річкою вогні горять», «ой, морозе, морозенку» тощо). не менш майстерно складено пісні про боротьбу з польською шляхтою, знайомлячи нас 3 уславленими історичними особами, героями: максимом кривоносом, іваном богуном, данилом нечаєм та іншими. але з особливою любов'ю і повагою створили невідомі автори образ богдана хмельницького, що став символом визвольної боротьби українського народу 1648-1654 років:

чи не той то хміль, що коло тичин в'ється?

гей, той то хмельницький, що з ляхами б'ється.

гей, поїхав хмельницький і к жовтому броду,

гей, не один лях лежить головою в воду.

суть подій в історичних піснях висвітлюється з точки зору народних мас. народні маси в піснях по-своєму оцінювали відомих в історії осіб, славили подвиги кращих синів народу у боротьбі проти всякого гніту, за вільне, щасливе життя, опоетизовували їх віддане служіння батьківщині.

спільним для всіх історичних пісень, по-перше, є те, що ідейно-тематичний зміст їх більше, ніж інших жанрів народної поезії, збагачується відображенням історичних подій, фактів, явищ і процесів, по-друге, те, що основу їх змісту становить багатовікова героїчна боротьба народу за незалежність батьківщини, за звільнення від соціального і національного гноблення.

нев'януча краса української пісні

із давніх-давен уславилась земля українська піснями, які передавалися від покоління до покоління, від матері до дітей бережно, як найцінніші реліквії. пісні розкривали духовний світ народу, його прагнення і сподівання, горе і радощі, давали сили в труді і боротьбі за визволення.

"українська народна пісня, - писав м. стельмах, - увібравши в себе і грозовий, і барвінковий ласкавий світ, історію і побут, болючі роздуми і найніжніші почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоційне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями "

доля української пісні сумна і велична. незважаючи на перешкоди і лихоліття, вона вистояла і продовжує чарувати красою нові покоління. кожна пісня, мов іскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збірки "найкращі пісні україни" михайло шевченко: "вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям духовності - має дух! "

народна пісня - це насамперед історія україни та невмирущість душі народної, це світ життя і боротьби, надій і сподівань, які не людину і в найтяжчі часи.

минають століття, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші зі своїми смаками й уподобаннями. а народна пісня залишається, даруючи свою красу та неповторність.

кобза  1. старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 - 10 та від 5 до 10 струн і приструнків. к. була поширеною серед запорізького козацтва2. струнний щипковий інструмент молодавсько - румунського походження, подібний до лютні. має чотири струни, звук видобувається за плектра. 3. польсько - українська волинка.

банду́ра  —  український  народний  струнно-щипковий  музичний інструмент. класичний (діатонічний) і сучасний (діатонічний або  хроматичний) інструмент з родини  арф,  гусель  та  псалтиріонів. музикант, граючи на старосвітський чи сучасній бандурі, не притискає струн на грифі, а, подібно до арфи, щипком пальців (лівої руки тощо) у потрібний момент 

лі́ра  (грец.  λύρα,  лат.  lyra)  —  струнний  щипковий інструмент (хордофон). корпус (резонатор) округлої або чотирикутної форми з'єднаний з поперечиною (поперечною штангою) двома ручками.  струни  однакової довжини натягнуті між корпусом і поперечиною. поширена з найдавніших часів аж до наших днів. найдавніші зразки були розкопані експедицією  л. вуллі  в  урі.