Аналіз вірша чорна райдуга микола вінграновський

Назва: "чорна райдуга" автор: м. вінграновський   рід: лірика   вид: інтимна   тема: розповідь про любов, яка може поранити.   ідея: кохання - серйозне почуття, що може завдати болю.   образ-символ: чорна райдуга.         художні засоби:     ептітети: блискуча маско; вулкан розвержений любові;   велевдячній мові; солодко-темній глибині; глибині терпкій, крихітливу крихту; чорна райдуга, чорні очі; кров голуба.   метафора: жить - пектись в моєму слові.   риторичні питання: хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей? із тих одвертостей хоч крихітливу крихту?   оклики:   бо ви - брехня! ви - маскарад любові!

Дитинство i юнiсть поета.павло григорович тичина народився в селi пiски на чернiгiвщинi в багатодiтнiй сiм'ï сiльського дяка, який був водночас i вчителем "школи грамоти". вiд батька вiн мав музичну обдарованiсть, вiд матерi - любов до украïнськоï пiснi. першi роки минули у свiтi чарiвноï природи. матерiальна скрута змусила батька вiддати дев'ятирiчного павла до бурси. довелося хлопцевi самотужки заробляти собi на шматок хлiба: вiн спiвав у троïцькому хорi мiста чернiгова. слава i трагедiя поета.1. вiтру (пiсля виходу перших вiршiв молодого поета з'явилися позитивнi вiдгуки вiдомих письменникiв. вони вiдзначали оригiнальнiсть стилю тичини, тематичне розмаïття, красу украïнського слова.) 2. доби новоï знак. (революцiя 1917 року не була для тичини несподiваною. вiн iз захватом молодостi чекав на неï, мрiяв, що нова доба стане ерою щастя, що всi люди будуть вiльнi, рiвнi. своïми творами поет заперечував модне в той час декадентство. враження революцiйних битв захопили творчу уяву митця.) 3. його шляхи, його (революцiя гналася за поетом, як дикий кiнь. кожна його нова збiрка - це гiмн новiй добi. i нiколи було зупинитися, роздивитися навколо: страшно було побачити голоднi очi помираючих у 1932-1933 рокiв, не хотiлося вiрити у тисячi ешелонiв, якi везли цвiт нацiï на погибель у далекi суворi краï. заколисувало сумлiння "чуття єдиноï родини", бо голосно зазвучала на знелюднiлих полях "пiсня трактористки", бо "партiя веде" в омрiяне майбуття.) 4. перетворення "сонячних кларнетiв" на "пофарбовану дудку". (павло тичина досяг у радянському союзi, здається, всього, про що мiг мрiяти поет. кожен його рядок друкувався i ставав хрестоматiйним, нагороди сипалися на поета дощем. вiн ретельно вивчав марксистську фiлософiю, хотiв набутi знання викласти в поетичнiй формi, а з-пiд пера лiзло щось дике i недолуге: перекочовуючи насичуючись кiлькiсно якiсно перехоплюючись проймаючи взаємно протилежностi прямуєм за законом дiалектики до незмiренного майбутнього. поет кидався шукати нових форм вiрша, ставив слова у неприродну для них позицiю й отримував абракадабру: одна турбацiя традицiй пiдрiзацiя колективiзацiя або: незборено залiзяно пройти без каяття не спать голубо-сизяно наукою пронизано щоб все було життя. i тiльки на схилi життя павло григорович у вузькому колi близьких зiзнався, що в оцiнцi його творчостi об'єктивним був лише євген мала-нюк - поет-вигнанець, який сказав, що вiд сонячних кларнетiв тичини пофарбована дудка зосталась.) значення творчостi павла тичини.та як би там не було, а тичина був видатним поетом украïнськоï лiтератури. його раннi твори - це шедеври пейзажноï i любовноï лiрики. вони показали красу украïнськоï природи, цноту i замрiянiсть першого кохання. у цьому тичина був i залишився неперевершеним.

«Про письменників звичайно думають, що вони вже давно померли, і не здогадуються, що їх можна зустріти десь на вулиці чи в крамниці», – вустами свого персонажа говорить Корнелія Функе – одна з найвідоміших дитячих письменниць Німеччини. Вона й справді жива-живісінька і мешкає в Каліфорнії, де творить фантастичні історії, які обожнюють її юні читачі. Функе можна зустріти в крамниці чи на вулиці, проте найкращим доказом її існування є книжки, які виходять щороку.

Функе пише для дітей і про дітей. Вона має педагогічну освіту та три роки як соціальний працівник займалася з підлітками з неблагополучних сімей: «Я бачила, як вони турбуються про своїх братів та сестер, у той час, коли їхнім батькам байдуже. Я бачила, як вони сміються, хоча життя не дає їм для цього приводів. Вони навчили мене багатьом речам, і я досі їхня боржниця». Аби ці діти частіше всміхалися, Корнелія вирішила писати сама. Їхній світ їй близький: герої історій Функе піратки та принцеси-свинарки, дракони та феї і звичайнісінькі хлопці та дівчата, які натрапили на своєму життєвому шляху на справжнісіньке диво. В її книжках дітлахи завжди відважні, розумні й справедливо перемагають Зло.

Покинувши роботу соціального працівника, закохана в літературу Корнелія стала  ілюстратором. Проте, за її словами, оформляти нудні книжки – не менш нудна справа, тож вона написала свою історію, не нудну. Перші твори Функе були для дошкільнят – невеличкі тексти з яскравими авторськими ілюстраціями. А 1997 року було надруковано роман для підлітків – «Повелитель драконів». Ця книжка розповідає про добрих, благородних драконів, які харчуються виключно місячним світлом і товаришують з людьми. Згодом вийшов «Володар над злодіями» — про хлопця, який мріяв стати дорослим, і мрія якого передчасно здійснилася. Корнелія здобула шалену популярність на батьківщині, проте їй завжди хотілося більшого. Тож вона попрохала свого кузена перекласти книжки англійською. А видавець Баррі Каннінгем опублікував її романи (саме він свого часу відкрив читачам чарівний світ Гаррі Поттера). Видавець звернув увагу на творчість письменниці, прочитавши лист одинадцятирічної жительки Туманного Альбіону Клари, яка поцікавилася, чому її улюблену авторку не друкують англійські видавництва.

Объяснение: