Який розділ із повісті митькозавр із юрківки найбільше сподобався і чому?

Мені найбільше сподобався розділ з головних героїв- особливо те місце, де чудисько виринає з озера й ковтає василя ; ) чому? ну важке запитання) мені здається що більш цікавої повісті я ще не читала. це було ! )

«…замислена й трохи печальна. сумота огортає її збляклі вуста, гусне в дрібних зморшках довкола очей». (мати) · «…лобик ще великий, вуха стирчать, і волосся прилизане, мов у дівчини». (толя) · «…судилася казкова доля: ходити у формі, курити «казбек» і водити поїзди». (ванька) · «…сидить за масивним столом, спиною до вікна, обличчям до нас. він, мабуть, невисокого зросту, бо над столом видно тільки його плечі й голову. …скільки живу, не бачив такої блискучої лисини. вона була схожа на облуплену крашанку». (директор школи) · «там такий задавака. як учився в сільській школі, ще у сьомому класі, то в нього одного була справжнісінька портупея з великою мідною пряжкою». (федько) · «…ходила здебільшого в самій сорочці, так їй було жарко. піт зрощував її кругле обличчя, і вона раз по раз витиралася рушником, мов після лазні». (домна данилівна) · «ставив оцінки залежно від того, що ти одержав з іншого, попереднього предмета. якщо «задовільно», то хоч проси, хоч моли, вищої оцінки не доб’єшся нізащо». (вчитель фізики юрій сергійович) · «…відвідував гурток планеристів. він єдиний із восьмикласників піднімавсь у повітря…» (василь гаврильченко) · «двері рипнули, і до класу ступила така молода, така гарна дівчина, що коли б ми зустріли її десь поза школою, то нізащо не повірили б, що вона вчителька». (анжеліка михайлівна) · «дівчата за ним вмирали. носилися як з писаною торбою, казали, що це єдиний хлопець, вартий їхньої уваги». (кім) · «в неї був старечий надтріснутий голос, вона трохи сюсюкала, деформована постать її зовсім не пасувала до тих високих емоцій, про які йшлося в поезіях, але ми не помічали того нічого». (марія федорівна) · «серед того неймовірного багатства походжав завжди заклопотаний, завжди трохи сердитий…— середнього зросту чоловік із сивим розпатланим волоссям і запаленими короткозорими очима». (михайло семенович)

Загальноутвердженим правилом моралі є такі слова " не хвали сам себе, нехай тебе інші хвалять".   отже, якщо говорити про справжнє добро, то воно повинно йти від самого   серця, з найщиріщими пориваннями. вважається правильним, за зроблене добро не чекати ніякої похвали. якщо вчинена справа справді добра і безкорисна, то обов"язково знайдуться вдячні люди, які похвалять і віддячать.    а іноді самі добрі вчинки це ті, які зроблені таємно. не потррібно хвиюватися про те, що ніхто не знатиме доброчинця в обличча: головне правило моралі - зроби добро і воно повернеться до тебе в більшій мірі - ще ніхто не скасовував.