План до твору ; дорогою циною ; до 2 роздилу

1.ярмо. 2.жага волі. 3.не  досяжна воля. 4  прощання. 5.волелюбний остап. 6переправа. 7.втеча.

Відповідь:

Леся Українка мріяла створити твір, у якому вона щедро використала б багатства народної фантазії, втілені у повір’ях, переказах і легендах, відомих їй з дитинства. Майстерно втіливши цю мрію, Леся Українка створила безсмертну драму-феєрію “Лісова пісня”.

Лукаш і Мавка… Реальна молода людина і чарівна лісова істота. З співу сопілки почалося їхнє кохання.

Цей спів зачарував Мавку ще до того, як вона побачила Лукаша. Спів сопілки – це символ не тільки краси душі, кохання, а й узагальнений символ мистецтва та його впливу на людину.

У

“Лісовій пісні” головний конфлікт у покликанні людини, яке дає їй природа від народження, між красою і буденщиною, між добром і злом, любов’ю і зрадою. Мавка – центральний персонаж твору. В її образі втілено найкращі мрії про красиву, щиру, обдаровану, волелюбну людину.

Закохавшись у талановитого хлопця, Мавка бореться за своє кохання, іде за ним, хоч її застерігали лісові мешканці не кохати хлопця. Згодом лісова красуня побачила в Лукашеві те, чого він ніколи в собі не помічав:

Ні, любий, я тобі не дорікаю,

А тільки смутно, що не можеш ти

Своїм життям до себе дорівнятись.

Кохання, яке

прийшло до Мавки, зробило її щасливою, але й посилило її душевні страждання. Її поетичний світ, світ духовності зіткнувся з матеріальним світом.

Лукаш – як антипод добра і зла, розглядається як образ талановитої людини, що має хист митця, але його засмоктують дрібновласницькі інтереси. Під впливом навколишнього середовища Лукаш поступово втрачає щедрість, щирість, ніжність почуттів. Лукаш-вовкулака – це образ, сповнений протиборства людини з собою, людини з дискомфортом душі, що приводить до трагічного її кінця.

Мавка більш близька нам, бо вона бореться за кохану людину, її духовна краса виявляється у всьому: в любові до природи, в баченні її краси, в шанобливому ставленні до старших, в готовності принести себе в жертву заради інших, в умінні прощати й вірно любити.

Любов же Лукаша не витримує перевірки буденщиною. Він не зумів захистити своє почуття. Нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках і почуттях, відсутність внутрішньої гармонії – це ті негативні риси його характеру, що привели його до загибелі.

Отже, Леся Українка в образі Мавки втілила свої мрії про вільне, духовно багате, гармонійне життя, а образом Лукаша ствердила думку, що людина з суперечливим характером, роздвоєною душею, дрібновласницькою психологією, обмежена і бездуховна, не має права на щастя, бо порушує своїми діями закони природи. Мавці в кінці п’єси даровано душу. За що даровано лісовій дівчині безсмертну душу? За виплекане в собі кохання, за те, що навіть зневажена, її любов не перероджується в ненависть, помсту. Мавка бажає Лукашеві тільки добра – в цьому її велич над ним.

А трагедія Лукаша в тому, що він зрадив не тільки Мавку, – він зрадив себе

Подорож у часі (ПУЧ, ПВЧ) — гіпотетичне переміщення навмисно чи випадково з однієї часової точки в іншу штучним або природним шляхами. Теоретично переміщатися в часі можуть живі і неживі об'єкти, інформація і матерія. За об'єктивністю подій подорожі в часі діляться на навмисні та випадкові. Навмисні подорожі створюються усвідомлено за до підручних засобів, випадкові — зазвичай через попадання об'єкта в певну зону простору, де закони природи (час) можуть спотворюватися на відміну від їхньої звичайної дії на нашій планеті.Подорожі в часі можуть здійснюватися штучним і природним шляхами. Будь-які штучні технічні пристрої — вигадані чи гіпотетичні — які використовуються для досягнення процесу подорожей у часі, зазвичай називаються «машинами часу». Суть природного варіанту полягає в маніпулюванні законами природи в певних точках простору (спонтанний перенос).

Деякі інтерпретації подорожей у часі також показують, що спроба ПВЧ може призвести до виникнення паралельного всесвіту, історія якого буде розходитися на відміну від оригінальної історії мандрівника після моменту (певної точки часу) його прибуття в минуле.