Аналіз віршів пантелеймона куліша "до рідного народу", "троє схотінок", "заворожена криниця"

«троє схотінок» тема:   висловлювання благородних бажань (схотінок) поета, протиставляючи їх всьому цьому, що панує у суспільстві.   ідея:   возвеличення прагнень письменника власне життя зробити духовно багатим, щирим, добрим, корисним на благо інших.   основна думка:   ні скарби, ні високе положення в суспільстві, ні «світові утіхи» роблять людину щасливою, веселять її душу і серце, а порядність, чесна праця, «сонце доброти», людська повага — ось що підносить особистість над усім дріб’язковим і нікчемним у житті.   жанр:   громадянська лірика. «заворожена криниця».  тема:   відтворення чарівної краси квітучого саду та незвичайної криниці «серцю на відразу».   ідея:   уславлення краси природи, що здатна впливати на душевний стан людини, заворожуючи її не тільки ароматами квітів, а й прохолодою чистої джерельної води.   основна думка:   вода — символ життя, яка надає наснагу ліричному герою, сприяє його романтичному настрою.   жанр:   пейзажна лірика.

кажуть, що «краса врятує світ», але я трохи б переінакшив цю фразу і сказав би так: «доброта врятує світ». і це для сьогодення більш актуально, адже в наш час світ став тісним для добра і тиші. тим більше, що в стародавні часи «добрими» називали красивих і сильних людей, отже, краса і доброта за своїм значенням дуже близькі, а добра людина завжди здається красивою.

добрі справи завжди високо цінилися серед людей. коли йде мова про добрі справи, на згадку приходить діяльність тих безсрібників, які покидали рідний дім і відправлялися за тридев’ять земель рятувати людей від епідемій, жертвам катастроф або просто вчити дітей. добрі справи — це й благодійна діяльність багатих людей, які жертвували свої кошти на будівництво шкіл, гімназій і лікарень, які знаходили можливість утримувати будинки для старих, отримати освіту талановитим молодим людям і підтримували їх матеріально.

люди, які прагнуть творити добро у нашому жорстокому та бездушному світі, не чекають якоїсь зручної нагоди і роблять це як звичайні повсякденні справи. а якщо кожен з нас буде відкладати свої добрі справи і чекати виникнення критичних життєвих ситуацій, або часу, коли заробить великий капітал, то можна й спізнитися, а ось світ при цьому не стане кращим і добрішим.

якщо людина бажає, щоб її слова і справи, нехай невеличкі, несли її рідним, близьким, друзям, оточуючим тепло, то це вже немало. але при цьому не слід забувати, що справжня доброта безкорислива. тому й не треба очікувати подяки, не треба сподіватися на винагороди, а треба просто поспішати творити добро.

у сучасному світі змінилися духовні орієнтири, знецінилися деякі моральні ідеали. люди стали більш прагматичними й байдужими. прикладів цьому дуже й дуже багато. у нашій країні зараз є більш десяти мільярдерів, а ось благодійністю замаються лише декілька з них. тисячі людей потребують сьогодні , але уся вона йде не від багатих бізнесменів, а від простих людей, які не забули, як співчувати. кожен день можна почути благання про тій чи іншій хворій дитині, при цьому кожен день дехто витрачає більше, ніж потрібно на таку . як це змінити, я не знаю, але впевнений, що змінити треба.

можливо, мене хтось і почує у цьому тісному для добра та тиші світі. я хочу ще раз повторити відому фразу: «поспішайте творити добро! ». адже для цього не обов’язково бути багатим, бо добрі справи — це і підтримка друзів, і старшим, і просто добрі слова. тому не відговорюйтеся вічною зайнятістю, не перекладайте на завтра добрі справи, які можна зробити сьогодні. і тоді у тісному для тиші і добра світі обов’язково знайдеться місце для ваших добрих справ.

Повість М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" сформували у мене відчуття патріотизму. Водночас я поринув у казковий світ нерозгаданих доріг, дрімучих пралісів і тих гусей-лебедят, що на своїх крилах виносили з біди маленького хлопчика. Я зрозумів, що попри болючу і драматичну реальність є ще й фантастичний іб сприйняття дійсності. Згадаймо як автор побачив у вітрякові жар-птицю, котра не хотіла розлучатися із землею. Ми повинні з шанувати й оберігати свою землю, адже соціальна реальність українського села початку 20-х років ХХ ст. бажала кращого. Саме тому хлопчик вдававсядо веселих і карколомних осінньо-зимових пригод через відсутність взуття. Чи коли він не мав доступу до книжок і самотужки навчився читати і шаленів від цього.

Твір навчив мене не дружити з поганою компанією, а бути толерантною людиною. Згадайте Порфирія, який подався до банди, а потім покаявся.

Також Михайло Стельмах вчить любити природу, кожну травинку і побути на самоті.