Композиція твору "дорогою ціною" коцюбинського (експозиція, зав*язка, розвиток подій, кульмінація, розв*язка) буду дуже-дуже вдячна)

сочинение «мой любимый герой сказки – баба-яга»мне нравится читать народные сказки, в которых есть персонаж бабы яги. это колоритная сказочная героиня, хотя и страшноватая внешне. прозвали ее «костяной ногой».у бабы яги длинный нос крючком и лохматые седые волосы. она одета в длинную юбку, старый фартук, а голову повязывает платком. живет баба яга в чаще дремучего леса, в избушке на курьих ножках. она умеет летать по воздуху в ступе, себе метлой. избушка у бабки тоже непростая. она может поворачиваться кругом и даже бегать по лесу на своих курьих лапах.в некоторых сказках эта героиня злая, она грозится съесть других сказочных персонажей и «на косточках покататься». например, в сказке «гуси-лебеди».иногда, яга, наоборот, другим. например, она спасает ивана-царевича от погони в сказке про молодильные яблоки. она топит баню, кормит уставшего андрея-стрелка в сказке «пойди туда, не знаю куда». а потом яга даже дарит ему волшебную лягушку, чтобы перебраться через огненную реку.в некоторых сказках у нее есть дочь – это василиса прекрасная или марья-кудесница. эта дочь тоже волшебница, но она красавица. а откуда взялась сама баба-яга – это загадка. она любит говорить: «фу, духом пахнет! ». выходит, она сама ? хотя эта героиня и страшная, но без нее невозможно представить народные сказки. поэтому она - мой любимый

нашому народові завжди були притаманні чуйність, доброта, милосердя. вважалося цілком закономірним і природним нещасному, знедоленому, дати притулок бездомному, поділитися з голодним шматком хліба, захистити скривдженого, немічного або старого. у житті людей необхідні чуйність, доброта, і не тільки для тих, хто її потребує, а і для тих, хто нею ділиться. людині може навіть добре слово.

виховати порядних, добрих дітей намагається кожна родина. так само виховував і свого племінника климка, що залишився сиротою, дядько кирило, виховував, як рідного сина. він його пестив, любив, привозив гостинці з кожного рейсу. привчав до самостійності, стежив за шкільним навчанням. і зі свого боку климко відплачував своєю турботою та любов’ю. він прибирав, міг приготувати їжу. климко був наділений багатьма гарними рисами характеру: був чуйний, організований, турботливий.

коли на початку війни гине його дядько, хлопчик залишається зовсім один, без рідних і даху над головою. щоб не обтяжувати чуже життя, він ні до кого не йде жити. та климко не тільки влаштовує себе, а ще й відповідає за життя своєї улюбленої вчительки, яка залишилася з немовлям на руках. йому боляче дивитися на те, що вчителька замість молока годує маленьку донечку чаєм, бо не має можливості купити їжу. і тому климко приймає рішення відправитися за 200 кілометрів у слов’янськ за сіллю для того, щоб виміняти її на їжу, яка потрібна і його другу, а найголовніше, щоб мати можливість придбати молоко для дитинки своєї вчительки.

але не всі люди прагнуть одне одному в горі, є й такі, хто намагається нажитися на чужому нещасті. зустрілися такі й климку — це бородань, який намагається купити плаття вчительки за безцінь, бочончиха, яка не поділиться і навіть сухарем, а також ворожка та поліцаї. та все одно добрих людей на світі більше.

климко подолав шлях аж до слов’янська, голодний та босий. а там він на ринку врятував дівчину під час облоги, назвавшись її братом. хлопчик не зміг би вчинити по-іншому, бо він був милосердним і думав більше про інших ніж про себе. навіть коли климко був у тітки марини, яка його лікувала в гарячці і потім хотіла залишити у себе, сміливий та самовідданий хлопчик не погодився, бо відчував відповідальність за життя близьких йому людей.

після важких випробувань, після небезпечної дороги климко повертався назад з дорогоцінною сіллю. він, незважаючи на небезпеку, показав, куди тікати радянському полоненому воїну. і саме тут його наздогнала черга з німецького автомата. хлопчик гине, не дійшовши до друга та вчительки усього декілька сотень метрів.

климко постає людиною, яка в першу чергу дбає про інших, а не про себе. не замислюючись йти на самопожертву, заради людей чинити героїчні вчинки, на які здатен не кожен, зовсім не обов’язково, але виявляти порядність і чуйність, чинити добро — це те, до чого повинна прагнути кожна людина.