Оповідання лось. 1 лось прислухався до земли очікуючи: зиму, весну, літо, осінь. 2 словами очі все густіше набрякали кров"янистим смутком, аж горыли червоним розпачем охарактеризовано: дядька шпичака, лося, страшного брата, молодшого брата

Братів, а потім злого дядька шпичака

                              художні засоби "дозвілля молоді"

повтори: співати, співати; дрібонька, дрібонька; повіяв, повіяв; коломийка, коломмйка та коломийочка; дрібуча, дрібуча.

риторичні оклики: звідки мої співаночки!

епітети: одна мила, друга люба, третя солодонька ; буйний вітер; тато добрий, мати не лихая.

порівняння: стільки співанок, як трави та листу; кожен так співає, як йому на душі.

анафора: зроби меня /зроби одну, зроби ; а я годна льонок /а я годна заспівати.

звертання: подружечко, моя мамко, доню.

Объяснение:

Мені здається що, оптимістам жити комфортніше ніж песимістам. Тому, що оптимісти завжди у чомусь поганому знаходять щось хороше і так їм легше живеться. А з песимістами інакше, якщо трапилося щось погане, вони цю ситуацію будуть роздувати як "з мухи слона", ось наприклад ситуація з короновірусом, оптимісти під час цієї хвороби знають/вірять що переможуть цей вірус, сподіваються на найкраще; роблять ліки тощо; А що, песимісти? Песимісти кожному говорять що, цей вірус не переможний, ми усі помремо від цієї хвороби, одним словом із короновірусу вони роблять такий страшний вірус, що іноді навіть оптимісти вірять у що його не перемогти. Так, що я думаю що оптимістам живеться легше.

Как то так)) Можешь и мне