Будь ласка треба міні-твір на тему: яким я бачу майбутній національний банк україни

Банк украъни пысля останых подый розцвіте і стане величним - одним з найкращих

Нещодавно до рук мені потрапили твори володимира винниченка. і так захотілося прочитати його оповідання «федько-халамидник». я його прочитала на одному подиху. мені головні герої федько і толя. я по-різному до них ставлюся. на початку твору федько мені не сподобався, тому що ображав, а інколи бив своїх товаришів. але, коли читала оповідання далі, цей хлопчик-халамидник завоював мою симпатію. він, виявляється, був не лише сміливий, сильний, загартований, а ще й дуже правдивий. навіть батько, який так часто бив хлопчика, високо цінив сина за правдивість. я була захоплена сміливістю федька, коли він переходить по крижинах через річку, рятуючи толю. мені дуже жаль цього нещасного хлопчика, який, толі, застудився, а батьки ще й суворо покарали його. толя ж викликає зовсім інші почуття. він мені не сподобався. хоч і був він чистенький, чепурненький, з синіми очима. саме він винен у смерті федька. мене дуже здивувала його поведінка. як він міг сказати неправду батькам! обурює і те, як толя веде себе в день похорон федька. він не сумує, а спокійно грається з чижиком. так може вести себе справжній негідник. і тому мої симпатії на стороні федька.

Ядумаю, літо - найкраща пора року, тому що тепло, навколо дуже красиво і у нас є чудова можливість відпочити. літо - час відпусток і канікул. ми можемо поїхати куди завгодно, проводити час біля річки чи озера на свіжій зеленій траві, плавати в теплій воді, або піднятися в гори, або грати в різні ігри, кататися на велосипеді і т.д.         я розповім самий запам'ятовується момент за минулі літні канікули. у липні ми всією сім'єю їздили в ліс на шашлики. розвели багаття, приготували м'ясо для смаження і поставили намет. поки батьки займалися приготуванням обіду я пішов у ліс, щоб нагуляти апетит         як красивий був ліс у цей день у повітрі пахло квітами, медом і суницею. все навколо було зелено, лише стовбури дерев яскраво виділялися на темно-зеленому тлі .птіци щебечуть на своїй мові, стукає дятел.         і раптом я чую підозрілі звуки неначе хтось щось просичав переді мною. я озирнувся і побачив змію! у мене перехопило подих. я не запам'ятав як вона виглядає, бо сильно перелякався і почав повільно відходити назад, а потім рвонувся якнайшвидше до нашого табору. я не став розповідати про подію мамі, що б вона не хвилювалася. незабаром, пообідавши і повеселившись, ми зібралися і поїхали додому.         ех як швидко летить час. шкода, що не можна відтворити ті моменти, ті відчуття, які ти пережив під час канікул. але залишається вірити, що наступне літо буде таким-же незабутнє!