Вiдгук на тему : тереодори з васюкiвки

Впоследнее время для детей издается огромное количество книг – как те книги, что мы помним из своего детства, так и новые. радует, что иной раз к жизни и забытые книги. мне жаль, что до сих пор ни одно издательство не взялось за переиздание замечательного произведения украинского писателя всеволода нестайко «тореадоры из васюковки». к счастью, электронный вариант доступен, а читающие по-украински могут купить книгу – в 2004 году ее переиздавали. эту книжку мне подарила знакомая, и это была, что называется, любовь с первого взгляда и на всю жизнь. я сначала читала ее по-, а потом специально приобрела себе украинскую версию. и сразу хочу сказать: те, кто владеет украинским языком, должны обязательно прочитать ее в оригинале. это такое удовольствие, что не передать словами! пир души! но и перевод вполне достойный. понравилось, что переводчик сохранил некоторые украинизмы, которые нисколько не мешают пониманию, но между тем колорит и явно указывают на то, что место действия – украина. жили-были на свете два закадычных друга: ява рень и павлуша завгородний. это были такие хлопцы, что, как говорили односельчане « нет на них хорошего батога». их проделкам, как мне кажется, могут позавидовать такие известные озорники, как карлсон, эмиль из леннеберги и пеппи длинныйчулок. по крайней мере, никого из них не угораздило заблудиться в кукурузе, отправиться на необитаемый остров, пытаться построить метро под сараем и устроить бой быков. задумка про метро была просто грандиозная, самое главное – система оплаты: со всех 3 копейки, родственники бесплатно, а с учительницы – 5 копеек. но, как любая хорошая детская книга, «тореадоры из васюковки» - это не только смешной рассказ о проказах. эта книга прежде всего о настоящей дружбе. невольно хочется сравнить яву и павлушу с мушкетерами: пусть их всего лишь двое, но они показывают пример того, как надо дружить. они в самом деле готовы друг за другом и в огонь, и в воду, делят вместе не только радости, но и печали. я считаю, что высшее мастерство детского писателя состоит в том, чтобы писать не о детях, а для детей. когда я читала эту книгу в детстве, ни минуты не сомневалась, что эти о своей жизни рассказали сами главные герои. да, на обложке стоит имя автора, взрослого человека, но об этом как-то забываешь. 

з давніх-давен люди прагнули літати. як відомо, літати можна реально й уяв­но: у небесних просторах і душею, помислами. тому образ крил є багатозначним. він має давні традиції в літературі. образ людини з крилами зародився ще в ан­тичній літературі. адже відомо, що крила у давній греції символізували любов і перемогу. недарма давньогрецький бог торгівлі меркурій зображувався у взутті з крильцями, що означало здатність до величезного духовного піднесення. мі­фологічні герої дедал та ікар намагалися злетіти до небесних висот. і хоча ікар загинув у небі, головне все-таки те, що в нього було нестримне прагнення польо­ту. відомо також, що давньогрецький філософ платон уважав крила ще й сим­волом розуму.

образ крилатої людини набув популярності у світовій літературі. він присут­ній у творах гарсіа маркеса, л. толстого, ф. кафки, р. бредбері, в. симоненка та багатьох інших. не змогла не звернутися до цієї теми і відома українська по­етеса ліна костенко. образ крил є у поезіях «чайка на крижині» і «крила», що диптих.

у вірші «чайка на крижині» змальовано образ самотньої чайки, що пливе на крижині. людина дивується її хоробрості, адже «крижина тонка», їй незрозуміла са­мотність пташки, адже «чайки держаться гурту». але чайка дала їй гідну відповідь:

дивна людино!

я ж маю кила.

нащо крилатим ґрунт під ногами?

крилату чайку важко зрозуміти пересічній людині, яка боїться труднощів. чайка здатна літати високо у небі, а не повзати по землі, бути однією з натовпу. інколи, якщо бачиш чайку над морем, здається, що вона летить кудись цілеспря­мовано, знає щось таке, чого не може зрозуміти людина.

ця ж тема продовжується у поезії «крила». образ крил у творі л. костенко символічний.

вони ті крила не з пуху-пір’я, а з правди, чесності і довір’я.

слід зазначити, що образ крил має багату символіку. крила — це вірність у коханні, вічне поривання до нового і незвіданого, щирість, пісня, надія, по­езія, мрія. отже, крила є символом духовності, емоційності, піднесеності, духо­вного злету.

людина нібито не літає

а крила має.

а крила має!

щаслива людина, коли у неї є крила, які їй можливість піднятися над сірою буденністю, злетіти душею, досягти небачених висот, любити життя, вірити у себе, приносити щастя іншим.

Рік написання — 1845 літературний рід: ліро-епос. жанр: послання. вид лірики: патріотична (громадянська). провідні мотиви: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації. тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів. ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою заходу; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури.   основна думка:   а) учитесь, читайте, / і чужому научайтесь, / й свого не цурайтесь…   б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати,  спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути  в єднанні з ним; в) інтелігенція україни повинна бути разом із народом, про  світити його, написати українську історію і зберегти культуру.