Твір - роздум "безсмертя і добро, вічність і краса - основа життя людини на землі"

Утворі українського письменника «звук павутинки» небагато персонажів, але проти це, автору вдається розкрити загадковий та чарівний, широкий та неосяжний оточуючий нас світ природи, безсмертя, добро, вічність та красу нашої землі. саме таким цей світ уявляє головний герой повісті – хлопчик за ім’ям льонька.льонька – це звичайний сільський хлопець, майбутній третьокласник, який постійно фантазує і щось вигадує. але сказати, що він все вигадує – це неправильно, бо льонька не вигадує, він просто бачить оточуючий світ сповненим різноманітними дивами. хлопчик не вигадує ці дива, бо він в них постійно живе, для нього вони цілком реальні. як на мене, то льонька є дуже талановитим хлопчиком, бо має щире серце, кмітливий розум і неабияку уяву.  поряд з льонькою завжди знаходяться його друзі – та ніна. і якщо ніна – це вигадана самим хлопцем дівчина, то – справжня людина. , незважаючи на свій похилий вік, знайшов спільний язик з десятирічним хлопчиком. – це вчений, який приїхав до села, як він сказав, помирати. вчений був хворий на малокрів’я, і йому залишалося на цьому світі не дуже багато днів. поява в селі та трагічна історія його життя справила дуже велике враження на хлопця. ближче познайомившись із вченим, льонька дивується тому, що існують дорослі люди, які спроможні зрозуміти його фантазії та його вигадки. одним з таких людей був , який у своєму серці на все життя зберіг частинку дитинства, що вченому зрозуміти звичайного хлопчика. вчений бачить, що листочки на воді – то не листочки, а справжня флотилія, а льонька 

Привіт,дорога бабусю.як в тебе справи? чим займаєшся? як там твої собачки? приїзжай до нас на новий рік і привози свої пиріжки.вони мої улюблені з чорникою. розповім я трохи і про себе. справи в мене добре. зараз сиджу і сумую за тобою. ходжу в басейн з сестрою, а також займаюся бісероплетінням. у школі у мене все добре. одні п'ятірки. мама мене за це хвалить. а тато кожний день зайнятий роботою. я дуже хочу,щоб ти змогла приїхати до мене на новий рік. нам буде дуже весело. мої батьки на тебе також ческають. дуже за тобою сумую. до побачення. твоя онука(имя) 

саме ці непрості часи історії нашого народу відобразив у своєму оповіданні під назвою «дорогою ціною» видатний український письменник михайло коцюбинський. у своєму творі він удало порівняв тогочасних селян з волелюбним, але майже знесиленим туром, якого обтяжувало важелезне ярмо панства. у ті часи у кріпаків єдиною можливістю здобути собі свободу була втеча з панського маєтку і поступово це явище набрало масового характеру. та така свобода найчастіше здобувалася занадто дорогою ціною, іноді ціною власного життя та життя найдорожчих людей. прикладом цього стала історія двох молодих людей – остапа і соломії – головних героїв оповідання. вони теж єдиним шляхом до бажаної свободи та щасливого життя бачили лише втечу від пана.

незважаючи на досить коротке життя двадцятирічний остап вже чимало настраждався. його мати і дідусь теж були кріпаками, до яких, як і до інших селян, пани ставилися гірше, ніж до худоби. та від свого дідуся остап чув багато розповідей про вільних козаків, про запорізьку січ та про життя вільних українців. вже з дитинства в уяві хлопця малювалися картини справжнього вільного і щасливого життя у власному будинку, життя за своїми планами і бажаннями, життя з дружиною та дітьми. поступово ці мрії лише міцніли, тому зрозуміло, що врешті-решт вони повинні були колись здійснитися. і такий момент, коли потяг до простого людського щастя переважує все інше і примушує хлопця прийняти важливе, але дуже ризиковане рішення – утекти як наділа від пана, утекти у ті краї, в яких «хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю» врешті-решт настає.

всесильне слово «свобода» надало остапові сил і, попрощавшись зі своєю коханою соломією, він вирушає у путь. але й соломія ніяк не була щасливою, бо попри її кохання до остапа дівчину віддали заміж зовсім за іншого чоловіка. не витримує і вона такого життя, перевдягається в хлопця та теж вирушає за своїм нареченим. але не прагнення до свободи, а велика сила кохання відправляє соломію у смертельно небезпечний шлях до свободи, на якому вона була готова розділити зі своїм коханим усі страждання, а потім і добру чи лиху долю.

скільки страждань, скільки переживань прийшлося пережити остапу і соломії під час цієї важкої і небезпечної подорожі, скільки перешкод довелося здолати закоханим! та коли нарешті вони майже досягли мети, нещастя спіткає наречених. остап опиняється у в’язниці і його планують відправити назад до пана. а соломія, намагаючись врятувати свого коханого, гине у хвилях дунаю.

з часом отримавши свободу, остап повертається туди, де він втратив найдорожче у світі – своє єдине на все життя кохання. він доживає свій вік у повній самоті і лише страждає, дивлячись на хвилі, які стали останнім притулком його коханої. і нам невідомо, що в його думках, та що в його серці, про це ми можемо лише здогадуватися. скоріш усього, він до кінця своїх днів роздумував над тим, чи не дуже дорогою циною інколи достається людям бажана свобода, чи варта вона життя найближчих та найдорожчих для нас людей. відповідь на це питання досить складна і неоднозначна, бо коли події, схожі з подіями в оповіданні, не торкаються особисто нас, можна сказати, що свобода варта і життя, а коли стане справа за нами, ми будемо примушені зробити дуже складний життєвий вибір, який залежить від кожної людини і який буде зроблений згідно з її моральних принципів та поглядів на життя. щодо мене, то на мою думку, воля може бути здобута ціною власного життя, але ніяк не ціною життя найближчої і найдорожчої для тебе людини.