Цікаві факти про степана руданського

Зайди в вікіпедію,там їх купа

1. часто  бував  на ярмарках, на вулицях серед простих людей: слухав їхню мову, записував різноманітні історії, прислів’я, приказки, бувальщини, пісні.2. у кам*янці-подільському  закохався у  доньку своєї квартирної хазяйки – карооку красуню марію княгницьку. почуття до дівчини надихнуло його взятися за перо.  але в неї був закоханий також його товариш іван квартирович. степан, вирушаючи до духовної академії, заручився з марією. а квартирович мав податися в ченці, адже без марії його життя втратило сенс. але дізнавшись, що руданський вступив до медико-хірургічної академії, повернувся. мати марії заборонила навіть бачитися з степаном, вона стала дружино. івана.3.    вступ  до петербурзької медико-хірургічної академії  означав цілковитий розрив з батьком, який одразу позбавив його матеріальної підтримки

Коли юрко повернувся додому, то його почалу мучити докори і він вирішив написати листа тосі з вибачення. для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. у листі він запитував тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. тося немогла не відповісти на цей лист. так вони листувалися весьнавчальний рік. а влітку юрко приїхав знову до села і вони разом з тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.

Поява поезій «чайка на крижині» та «крила» пов'язана з перебуванням поетеси ліни костенко в польщі, зокрема в порту міста щецин, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі.  лірична героїня спостерігає за красою одри, кораблями біля причалів. наступає весна, ламається крига. на одній із крижин жінка побачила чайку:   крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.  лід кришився, б'ючись об каміння   і нарешті по одрі — темній, широкій —  на останній крижині самотня чайка пливе.  крижина тонка й прозора, але чайці байдуже, вона не боїться загибелі в темних водах холодної річки, бо може злетіти будь-якої миті:   — дивна людино! я ж маю крила,  нащо крилатим ґрунт під ногами?   це спостереження спонукало жінку до роздумів про смисл життя людини. я думаю, що є щось спільне між ліричною героїнею та чайкою: може, самотність, а може, «крилатість». адже й людина має крила, але, як птах, не літає, бо людські крила зроблені не з пір'я.  поезія «крила» продовжує основну думку вірша «чайка на крижині» про крилатість людини:   а як же людина?   а що ж людина?   живе на землі.  сама не літає.  а крила має.  крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, поривання, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість, поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки.  читаючи поезії л. костенко, я задумалась над символічним значенням людських крил. чим дорослішою стає людина, тим і крила її стають більшими. для чого людині потрібні крила? хіба вона літає? так. людина літає не тільки уві сні. крила — це те, що ми називаємо духовністю. чому ж тоді людина має крила, а не може полетіти? мені здається, це залежить у більшій мірі від неї самої, її прагнення, бажання, цілеспрямованості, наполегливості, старанності. тому кожен повинен прагнути до самоствердження, самопізнання, розвитку найкращих душевних якостей, подолання життєвих труднощів у сучасному житті, а в цьому наші крила.