Назвить 3 власни назви з повисти дорогою циною

Дунай  туреччина бессарабія

Хтось каже, що щастя - здоров’я, своє та близьких, та можливість давати і дбати про когось. але ж багато хворих, які самі можливо без чиєїсь не можуть зробити багато речей , скажуть, що вони щасливі і вчать радіти життю інших. в чому їх щастя ? відчутті, що є хтось хто тебе любить і піклується.»найбільше щастя в світі – впевненість в тому, що тебе люблять. в. гюго» проте є люди у яких нема рідних та близьких, і вони не можуть впевнено сказати, що мають справжнього друга. та й серед цих людей є щасливі. вони також знаходять щастя. гроші. але хіба бідні – не щасливі? вони звичайно не можуть собі дозволити багато того, що дозволяє собі багатий. не пам’ятаю де почув таку фразу, що щастя не втому , щоб отримати того чого не маєш, а радіти з того що маєш. «щастя не в тому, щоб робити завжди, що хочеш, а в тому, щоб завжди хотіти те, що робиш. л. толстой».  можна перелічити ще багато визначень, кожен щось би добавив своє, і за цитувати когось з філософів чи просто відомих особистостей. та ця різноманітність визначення щастя показує, що ми не знаємо що це і воно нам не знайоме. знайдуться ті хто і правильно, ми ж щось відчуваємо, напевне не одноразово переживали ту мить радості і піднесення, яка є одиницею виміру щастя. щастя – це стан душі. щастя - це коли виходиш на вулицю і не залежно від пори року і погоди для тебе весна, і в середині немов літають метелики.  якщо ви чуєте себе щасливим, не аналізуйте свого щастя. це все одно, що обскубти пелюстки квітки, щоб краще бачити її красу. хочеш бути щасливим, будь ним.

Тема:   зображення давніх часів, коли людей страчували за будь-яке чаклування, та звинувачення анни в тому, що вона з багряного листя робить мишей. ідея:   засудження тих, хто за індивідуальність, творчу думку переслідує людину, звинувачує і виносить вирок на страту. основна думка:   кожна людина, навіть якщо вона ще маленька, — то неповторна індивідуальність, особистість. і шлях кожної людини — то ще й шлях до самоствердження. жанр:   філософська поезія художні засоби  «кольорові миші» повторення:   «кажу… кажу…»; «коли…, коли…»; епітети:   «розлючений сусід»; «багряне листя»; «осіннє сонце»; «голі клени»; «сірий день»; метафори:   «чаклунка збила … з пуття», «кіт залив … вирок». композиція  «кольорові миші» події минулого (шістсот якийсь рік) переносять читача у сучасність — переслідування інквізицією (судом) індивідуальності людини, її неординарної поведінки, мислення, творчості. експозиція:   знайомство читача з давнім минулим, коли «…розважали стратами юрму…, палили відьом … і не знали до пуття наук». зав’язка:   сусід привів десятирічну анну до суду, звинувачуючи її в тому, що вона з багряного листя виробляє кольорових мишей, і вони моральної шкоди його дітям. розвиток дії: суд над анною. кульмінація:   напруженість анни в очікуванні вироку. розв’язка: з’явився кольоровий кіт, який залив, викладений на папері вирок чорнилом, що так і не був проголошений. «кольорові миші» художній аналіз у творі йдеться про дівчинку анну з «шістсот якогось року», яку судять у вишгороді за дивний «гріх»: з багряних кленових листочків «вона робила … кольорові миші», як повідомляє суд сусід-скаржник. від тієї забави немає спокою, каже сусід: «чаклунка анна збила з пуття його дітей», які забули про свої цяцьки, адже тепер «вночі їм сняться миші кольорові». змальована кількома колоритними штрихами сцена суду оголює суть конфлікту й морального змісту вірша: зіткнулися неповторність і стандарт. власне, дівчинку анну судять за те, що вона — з її незрозумілою для яскравою фантазією — не така, як усі.