План до тексту "дивак" григорій тютюнник.

кожен з нас у глибині душі є щирим патріотом. чи є щось миліше в безмежному світі за батьківський дім та затишне подвір*я? особисто я трактую поняття "батьківщина" як сімейне коло, моїх друзів, шкільних знайомих, себто все оточуюче. мені до

нестями дорога співуча українська мова, неначе відлунням вона бринить у серці, коли захоплено читаю поезью шевченка. повсякчас, милуючись місцевими крає, я щиро пишаюсь красою рідного краю. мене переповнює щастя, коли я осмислюю, шо народився і виріс серед плодовитих земель, талановитих земляків, первозданної диковинки моєї україни. варто сприймати з гордістю власну національність, звичаї, традиції, мову та культуру, бо ти є частинкою цих багатств.

тема: революційні подій в україні

ідея:   «б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмуш-ках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії "золотих богів"» (тобто білогвардійців).

художніособливості:

метонімія «заплакали села» (тобто люди) підкреслює повну відсутність радості від перемоги.

метафора «чорна, обсмалена соха в клуні розп'ялась над кроквами, як мати над дітьми» означає крах селянських ілюзій, нездійсненність мрій і сподівань.

особливою є роль метафоричного образу сонця у творі. вічне, недосяжні? світило, основа життя на землі та підтримка високого духу — зустрічається в тексті кілька разів. воно скрізь, але в різних ролях, як і різний настрій.

ось «летить сонячною курявою сенька-кулеметник — осяяний сонцем, він сприймається як герой, лицар, майбутній переможець. слава йому.

в останньому акорді, що в сюжеті виконує прикінцеву, підсумовуючу роль, і автор не витримав, з'явився нам в образі легенького вітра, який «притих, послухав горе-журбу матері і, здавалось, сам заплакав над кіньми »