Прислів'я та приказки до байки "щука" леоніда глібова

Шкапа(кінь): -гладь коня вівсом, а не батогом.                                                                           -кінь на чотирьох ногах і то спотикається. -не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.                                               осел: -був би послом, якби не вдався ослом. -держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся. -лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.                           щука: -заснула щука, та зуби не сплять. -на те щука в річці, щоб карась не дрімав. -не всі старі щуки карасів хватають.                                                                       цап(козел): -і кози ситі, і сіно ціле. -знає, де козам роги виправляють. -коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.                                                     лисиця: -говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить -дивиться лисичкою, а думає вовком. -у вічі, як лис, а поза очі, як біс.

Наш світ ділитися на чорне і біле, темну і світлу сторони, у кожного предмета є своя тінь, тому так складно розмірковувати про добро і зло. напевно необхідно почати все ж з того, що таке добро в розумінні кожної людини. добро-це хороші вчинки думки і почуття, по відношенню до інших людей, це прагнення пожертвувати усім заради іншої людини, це турбота про близьких і рідних, турбота про друзів наших менших, і оточуючих нас людях. творити добро означає безкорисливо людям, не вимагаючи ніякої за це нагороди. добром можна вважати і вчасно сказане слово підтримки і те як ми звертаємося один з одним. що не проявляє свої почуття і думки людина не може вважатися ні добрим ні злим, оскільки тільки наші вчинки роблять нас такими. вважається, що добра на землі набагато менше, ніж зла, і дійсно це так, тому як створити один хороший вчинок набагато складніше, ніж кілька поганих, і тоді говорять, що в людині оселилося зло, він став недобрим і байдужим. в загальному розумінні. зло — це заподіяння комусь шкоди, погані думки і дії. кажучи про те, що простіше створити зло, необхідно відзначити, що заступитися за скривдженого першокласницю — це добро, але пройти повз це вже зло, тому, що навіть не беручи участі в створенні поганого вчинку, але свідомо не перешкоджаючи йому, ми здійснюємо зло. робити добро дуже складно, тому, що далеко не всі здатні зрозуміти його, не кожен готовий прийняти. але добро можна здійснювати кожен день, в дрібницях, навіть висловлюючи слова подяки ми творимо добро, оскільки людині якого ми подякували стало дуже приємно і легко на душі.

життя в івана франка було цікаве, різноманітне і бурхливе. з дитинства (народився у селі нагуевичі теперішньої львівської області) він виніс у своїй поетичній душі "пісню і працю" мамину та розум і вболівання за громадські справи батька-коваля. у гімназії вивчив п'ять мов. українською, польською, німецькою писав вірші. з грецької та латинської ще в гімназії багато перекладав. знав старослов'янську, чеську, російську, ідиш, пізніше вивчив французьку, ійську, угорську, італійську. майже всі вірші "кобзаря" читав напам'ять.

за життя і. франка протягом майже сорока років вийшло десять збірок його поезій: " і розкази", "з вершин і низин" (виходила двічі), "зів'яле листя", "мій ізмарагд", "із днів журби", "semper tіro", "давне і нове", "вірші на громадські теми". "із літ моєї молодості". це ціла поетична скарбниця, блискучі і дзвінкі мистецькі дорогоцінності. у своїх пошуках поет-новатор часто досягає вершин досконалості. перш за все і. франко визначився як поет-громадянин. його політична лірика — оригінальне надбання української культури. а вершиною її можна вважати знаменитий пролог до поеми "мойсей". мотив служіння народові розвивається і виростає в поезії франка до апофеозу боротьби за людину, її волю і щастя: "лиш боротись — значить жить". та у наймужніших бувають "хвилини розпачу" і "дні журби". у такі часи народилася найкраща збірка франка, поезії якої стали шедеврами української і світової лірики, — "зів'яле листя" (1896).

окремий принадний дивосвіт і. франка — то прозові оповідання, новели, образки. ще в більшій мірі, як у поезії, задумав письменник у своїй прозі відобразити широчінь і глибину житгя. цей велетенський задум реалізував прозаїк у десяти повістях і романах і в ста п'ятнадцяти оповіданнях, новелах, образках. майже всі його прозові твори мають захоплюючий сюжет, вони пересипані життєвими деталями, чується у них гомін живого слова.

у цілій низці оповідань письменник змалював життя дитини ("малий мирон", "у кузні", "під оборогом", "мій злочин", "грицева шкільна наука", "олівець" та і новаторським є роман "борислав сміється". значним внеском в українську літературу стали драми і. франка ("украдене щастя", "учитель" та і романтичні драматичні поеми. важливе місце у багатогранній діяльності

і. франка займають переклади з європейських літератур.

і. франко не обминув жодного видатного явища національного та світового письменства. вісімнадцять томів у п'ятдесятитомному зібранні творів відведено вибраним працям ученого у царині теорії й історії літератури, літературної критики, фольклористики, етнології. його перу належить понад зо розвідок про т. шевченка. такою науковою студією, як "із секретів поетичної творчості" і. франка, могла б пишатися будь-яка європейська література. франків "науково-літературний вісник" об'єднав навколо себе письменників, критиків, публіцистів з усієї україни.

громадський діяч і. франко зазнав немало горя, утисків, кайданів і тюрем.