Яхочу знайти мініатюрну про тараса шевченка(моє ставлення до прочитаного тексту

сочинение «мой любимый герой сказки – баба-яга»мне нравится читать народные сказки, в которых есть персонаж бабы яги. это колоритная сказочная героиня, хотя и страшноватая внешне. прозвали ее «костяной ногой».у бабы яги длинный нос крючком и лохматые седые волосы. она одета в длинную юбку, старый фартук, а голову повязывает платком. живет баба яга в чаще дремучего леса, в избушке на курьих ножках. она умеет летать по воздуху в ступе, себе метлой. избушка у бабки тоже непростая. она может поворачиваться кругом и даже бегать по лесу на своих курьих лапах.в некоторых сказках эта героиня злая, она грозится съесть других сказочных персонажей и «на косточках покататься». например, в сказке «гуси-лебеди».иногда, яга, наоборот, другим. например, она спасает ивана-царевича от погони в сказке про молодильные яблоки. она топит баню, кормит уставшего андрея-стрелка в сказке «пойди туда, не знаю куда». а потом яга даже дарит ему волшебную лягушку, чтобы перебраться через огненную реку.в некоторых сказках у нее есть дочь – это василиса прекрасная или марья-кудесница. эта дочь тоже волшебница, но она красавица. а откуда взялась сама баба-яга – это загадка. она любит говорить: «фу, духом пахнет! ». выходит, она сама ? хотя эта героиня и страшная, но без нее невозможно представить народные сказки. поэтому она - мой любимый

Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."

Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.

"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)

"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."

" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"

"І голова ж у тебе, Митько."

"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."

"Але ж головний у нашій експедиції ти."

"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."

"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."