Лумпумчик, скласти продовження розповіді

Дорогою василько з лумпумчиком розмовляли про все на світі: про таємниці сатурна, про піратів, про тварин, і, звичайно ж, про футбол. та раптом вони почули голосне гавкання. за рогом вони побачили на дереві маленьке кошеня. два великих собаки не давали йому спуститися вниз, і воно налякане, жалібно нявчало. василько схопив з землі каменя, і вже хотів кинути його у собак, коли лумпумчик сказав:     - стривай, васильку! так вони і тебе покусають. давай краще я відверну їхню увагу, а ти в цей час вилізеш на дерево і знімеш звідти кошеня. дивись!     з цими словами він покотився до собак, і почав їх дражнити: він стрибав перед самісінькими їхніми пащами, потім раптово опинявся позаду когось із них і вдаряв його у хвіст, тоді вискакував іншому собаці на голову, потім починав кружляти навколо собаки довго не могли витримати такого знущання: вони враз забули про кошеня і почали кидатись на лумпумчика, намагаючись його вкусити. лумпумчик котився вулицею, все віддалаяючись від дерева, і собаки гналися за ним.      василько не став гаяти час. він швидко виліз на дерево, взяв кошеня на руки і спустився вниз. коли кошеня опинилось на землі, воно ще якусь мить з тремтінням розгядалось навсібіч, а тоді чкурнуло через дірку у паркані.     за кілька хвилин повернувся лумпумчик.     - ну як, вдалося зняти кошеня? - спитав він.     - так, воно вже, мабуть вдома, - відповів василько і показав на подвір'я, куди втекло кошеня. - а ти як?     - а я просто заховався від тих собак, вони собі побігли кудись, а я повернувся сюди, - весело підморгнув лумпумчик. - гаразд, ходімо швидше до

Уемми андієвської є цикл не зовсім звичайних казок-притч, об’єднаних спільним початком і закінченням.казки були опубліковані разом у 2000 р. видавництвом «зерна» і частина казок була видана видавництвом «піраміда». частина казок також опублікована у книжці «джалапіта», виданій у 2006 р. львівським видавництвом «піраміда».збірка казок містить вісімнадцять оповідань. перед самими казками, між ними та після них відбувається розмова між шакалом та консервною бляшанкою. ці двоє, зустрівшись ввечері, домовляються розповідати один одному казки. вони почали розмовляти про те, що люди їх не розуміють, забувають, «що речі, які перебувають в людському і, олюднюються», теж мають душу. при цьому шакал розповідає казки із сумним закінченням, а бляшанка – казки із щасливим кінцем. кожну розказану казку обоє коментують та інтерпретують її мораль по своєму.як і в багатьох інших творах андієвської, в казках відбувається олюднення речей. шакал та бляшанка обговорюють власне уподібнення до людей.  

Добро й зло. поняття вічні й нероздільні. і поки живий дух і свідомість людини, вони будуть боротися один з одним, добро буде «відкриватися» людині, висвітлюючи йому шлях до істини. таку боротьбу представляє нам м. булгаков у романі «майстер і маргарита», причому робить це своєрідно: перед читачем одночасно проходять два шари часу. один пов’язаний з життям москви тридцятих років двадцятого століття, іншої – з легендою або правдою про  иешуа га-ноцри. булгаков дає нам «роман у романі», і обоє вони об’єднані однією ідеєю – пошуками істини й добраперенесемося в далекий ершалаим, у палац прокуратора іудеї понтія пілата. у білому плащі з’являється він перед людиною років двадцяти семи. людина цей – кликали його иешуа – обвинувачується в підбурюванні до руйнування ершалаимского храмуарештант хотів було виправдатися. «добра », але його «навчили» дотримувати етикету: крисобой вийняв бич і вдарив арештованого по плечах. важко не погодитися з тим визначенням, що дав собі прокуратор: «люте чудовисько». понтій пілат живе за своїми законами: він знає, що мир розділений на пануючим і подчиняющихся їм; що всесильно римського імператора, а в ершалаиме він намісник імператора, виходить, пан всіх і вся. і раптом з’являється хтось, що думає