Чи не могли б ви відсканувати теми власного висловлення зі збірника авраменка за 2014 рік? дякую : )

Ось тут є збірник для підготовки до зно 

Статьятарас шевченкоженская судьба в произведениях тараса шевченкорядом с величественными фигурами героических борцов, народных мстителей, наряду с деятелями освободительного движения в творчестве т.г. шевченко проходит прекрасен своей моральной силой и чистотой образ трудящейся женщины-матери, сестры, девушки, любимого. "такого пламенного культа материнства, - писал м.г. рыльский, - такого апофеоза женской любви и женской муки не найти, , ни у одного из поэтов мира. несчастный в личной жизни, шевченко высочайшую и чистейшую красоту мира видел в женщине, в матери". а сам, как мы знаем, рос без матери: "там мать добрую мою еще молодую в могилу нужда и труд " а позже тарас шевченко стал свободным, но жениться так и не успел, так что своих детей и жены у него не было. мечтал он поселиться в украине, жениться ликерією полусмаковою, но обстоятельства сложились по-другому.

Явпевнений, що кожен, хто коли-небудь читав твори великого кобзаря, не залишився байдужим! особисто мене надзвичайно вражає та різноманітність форм, тем та проблем, яку ми бачимо у творах шевченка. є в його творчій спад-; щині і романтичні з елементами містики та чаклунства, і ліричні поезії про кохання, настільки щемливі, що іноді сльози навертаються на очі, і стилізації під народні думи, і реалістичне зображення народного життя у поемах, і філософська поезія, настільки глибока, що і зараз я із захопленням розмірковую над деякими думками тараса шевченка. окрему частину своїх творів геній української літератури присвятив історії нашої батьківщини. велика частина історичних творів шевченка має під собою реальні події, деякі з творів оперують узагальненими образами. проте у будь-якому з них ми відчуваємо таку любов до своєї країни, до її народу та історії, що й самі помічаємо щось таке щемливе та горде всередині себе, що заведено називати патріотизмом.одним із найкращих творів  на історичну тематику, зокрема на тему козацтва, є поема «гамалія». головний образ поеми — отаман гамалія. цей образ не змальовує нам реальну історичну постать, він створений шевченком. але ж цікаво, що, попри свою «вигаданість», гамалія залишається живим для читачів, він уявляється нами як реально існуюча людина. мені здається, що це свідчення художньої майстерності шевченка, яка, у будь-якому разі, все одно не підлягає сумніву…отож, отаман гамалія. я уявляю його високим сильним чоловіком з глибокими карими очима, з яких проглядає мужність та звитяга, готовність до будь-яких випробувань. козаки-запорожці, звісно, поважають та люблять свого отамана. почувши плач невільників, гамалія вирушає визволяти своїх земляків з ворожого полону. у місті скутарі він з іншими запорожцями перемагає ворога, визволяє бранців та повертається додому. отаман гамалія — узагальнений образ козацького ватажка. він сміливий та мужній, не ховається за спини товаришів під час бою, ладний життя віддати за будь-кого із своїх побратимів, тим більше — за добробут та волю своєї батьківщини. я вважаю, що тарас григорович звернувся до зображення саме узагальненого, ніби «неіснуючого», образу з певною метою… адже, з іншого боку, він міг змалювати реальну історичну постать, бо історичні свідчення козацьких походів, звісно, були. але шевченко створює саме узагальнений образ для того, щоб підкреслити, що усі події, що відбулися з гамалією і його товаришами, могли відбутися (і, найімовірніше, багато разів відбувалися) з будь-яким загоном козаків. уявіть собі, що за часів козацтва в україні були тисячі таких, як гамалія… виходить, що мужній, сильний козак, який багато разів ризикував життям за своїх друзів та за батьківщину, який понад усе цінує у своєму житті козацьку волю та рідну країну, ладний битися не на життя, а на смерть з її ворогами, — це типовий образ! тобто не типовий образ для літератури про козаччину, а типовий образ з життя козаків! особисто мене по-справжньому вразила ця думка! образ гамалії, як  і усі інші створені кобзарем образи козаків, викликають справжнє захоплення та гордість за свою батьківщину, яка породила на світ таких синів, синів, що по-справжньому її гідні. я впевнений, що вивчення літератури, присвяченої темі козаччини в україні, нам не тільки більше дізнатися про минувшину свого народу, а й уявити собі козаків, зокрема через образ отамана гамалії.