Мої враження від прочитанної повісті " блакитна дитина"( 5-7речень) пліз дуже требе строчно

Коли я побачив назву повісті анатолія дімарова «блакитна дитина», то трохи здивувався. дійсно, хіба може дитина бути блакитного кольору? «мабуть, фантастика» з теплотою герой розповідає про своїх учителів: павла степановича, віктора михайловича, галину іванівну. останнім двом хлопці-бешкетники навіть одружитися: обкидали зіпсованими яйцями залицяльника вчительки, і та була змушена йти на виставу з віктором михайловичем.отже, толя — не блакитна дитина, не янгол. це звичайний хлопець, у шкільному житті якого було багато пригод — веселих і не дуже

Вновелле "я (романтика)" автор затрагивает проблемы добра и зла, раздвоение личности. у главного героя даже нету имени, этот прием был использован, чтобы подчеркнуть типичность этого образа для 20-ых годов 20 века. в центре произведения революционный фанатик, который легко уничтожает инакомыслящих. убийство своей матери - это антигуманный поступок, которому нет никаких оправданий. герой произведения "я (романтика)" постепенно теряет тонкую грань между добром и злом, гуманизмом и фанатизмом. подтверждением этому может служить фраза : " я-чекист, но я и человек". николай хвылевой показал, что фанатичная преданность революции несет только зло, разрушает человеческое "я". 

Поведінка і риси характеру героя:   а) непосидючий («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці»)  б) сильний («…першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде…»);   в) відкритий («він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але федько того не любив»);   г) впертий («…не як всі діти поводиться. він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. насупиться й сидить. мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»);   д) стійкий («камінь, а не дитина! сибіряка якийсь…»);   е) правдолюб («якби не схотів, то міг би одбрехатися, але федько брехати не любить»);   є) непримиренний до зрадництва; («не любить також федько й товаришів видавати»);   ж) спокусник («…федько знову спокушає толю. і спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти»);   з) шанобливий до батька («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»);   и) спритний («ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. стриба, як кішка»).  1.4. значення образу федька для сучасників.  2. бесіда за питаннями для обговорення образу федька  яку характеристику подає автор федьку на початку твору?   а) будівництво із піску; б) запускання змія.  чи є у хлопця доброта? в чому вона виявляється?   хто були батьки федька? (батько іван — «типографчик», мати іваниха — домогосподарка) як їх характеризує в. винниченко?   охарактеризуйте його поведінку під час сварки з батьками.  за що батько давав гроші федьку?   у зв’язку з чим федько повсякчас отримував тумаків від батька?   як автор характеризує свого героя? («мужиченя, паршивець, одурілий хлопець, шибеник, мурло репане, нещастячко, сибіряка, халамидро, ідоляко, падлюко, люципере»)