Нужно сочинение не с инета просто уже весь клас скатал.сочинение называется"тарас шевченко сучасний назавжди"

А,ну  це дуже просто. мени важкувато писати цилий твир,я пишу велики твори,але тут вже очи болять.та ще й тоби на врядчи напишуть твир за 5  . я тоби напрямок в якому буде вирно написати.и ты скажеш що це твоя думка,а не з инету. напиши так,т.г.шевченко писав дуже осмислени твори та вирши,вин патриот своеи батькившини та свободи.вин писав вирши на тему миру,та несправедливости до простих людей.а ты сама посуди,що в нас зараз усюди справедливисть? так ось! його твори актуальни у наш час,тому що в них е те содержання,що й в наш час.

колись перед людиною постала проблема. як вимірювати цінності матеріального світу? як оцінити працю та вартість вкладу людини у загальний добробут? тоді людина винайшла гроші.

як і більшість людських винаходів, гроші – це велике добро та велике зло водночас. спершу розглянемо їхні позитивні риси. за грошей людина може забезпечити себе житлом, їжею, одягом та іншими необхідними речами. їй не потрібно все робити самій. так, програміст виконує свою роботу, яка йому до душі, а одяг та їжу купує в кравця та повара.

коли людина має багато грошей, в неї так само багато можливостей: подорожувати, навчатися в кращих університетах, покращити свою зовнішність за пластичної операції тощо.

саме тому, що гроші забезпечують численні потреби, багато людей вирішують, що для життя потрібні лише гроші. і вони присвячують своє життя матеріальним цінностям. гроші поступово затьмарюють їхній розум. потрібно заробити більше, працювати без відпочинку… а ось є нагода «обдерти» ближнього! треба скористатися цією нагодою, адже вона вигідна!

людина заради грошей іноді стає здатною на злочин, здатною ризикувати здоров’ям, щастям, волею заради грошей. а родина, кохання, дружба, доброта, порозуміння з оточуючими людьми – все це відсувається на задній план. або ж взагалі відкидається. спитаєш: навіщо? відповість: так гроші потрібні! оце хочу купити, оце та оце. адже у всіх воно є! або навпаки, цього ще ні в кого немає…

а тепер спитайте того, хто втратив через гроші здоров’я або сидить у в’язниці, чи варті були гроші їхніх втрат. він скаже: ні, але тоді я про це не подумав…

люди забувають, що гроші є благом, коли вони служать людині, а не навпаки. гроші мають бути для людини, а не людина для грошей! людині даний не один лише матеріальний світ. є також світ духовних цінностей. світ доброти, віри, моральних принципів, кохання та поваги до інших. і я вважаю, що ці два світи рівноцінні. неможливо в суспільстві прожити без грошей. але зосередитися на самих грошах - це все одно, що відрубати собі одну руку або вкоротити життя наполовину.

Автор "слова" использует самые разнообразные художественные средства изображения: гиперболы, метафоры, сравнения, контрасты, эпитеты, олицетворение. необъятность земли подчеркивается им одновременностью действия в разных ее концах: "девицы поют на дунае, льются голоса через море до киева", "трубы трубят в новгороде, стоят стязи в путивле", "кони ржут за сулою, звенит слава в киеве". широкое пространство действия объединяется гиперболической быстротой передвижения по нему действующих лиц. всеслав, по выражению автора "слова", хитростями подперся на коней и скакнул к городу киеву и дотянулся копьем до золотого престола киевского. отскочил от него лютым зверем. в полночь из белгорода скрылся в синем облаке, наутро же, поднявшись, оружием отворил ворота новгорода, расшиб славу ярослава. в обширных пространствах руси могущество героев "слова" приобретает гиперболические размеры: владимира мономаха нельзя было пригвоздить к горам киевским; галицкий ярослав подпер горы, затворил дунаю ворота. чем шире охватывает автор землю, тем конкретнее и жизненнее становится ее образ, в котором оживают реки, вступающие в беседу с игорем, наделяются человеческим разумом звери и птицы, принимающие участие в судьбе игоря. вся художественная система "слова о полку игореве" построена на контрастах. один из самых острых контрастов, пронизывающих всю поэму, — это контраст книжных элементов стиля с народнопоэтическими. широко представлена в "слове" и феодальная символика. военно-дружинной среде определенное символическое значение имели меч (символ войны), стяг, копье, стремя.. но ближе всего "слово" к народной поэзии. народны образы дерева, преклоняющегося до земли от горя, никнущей от жалости травы, сравнения битвы с пиром, с жатвой. близок к народному плачу плач ярославны. в народных плачах постоянны те же обращения к ветру, к реке, к солнцу, которые звучат и в плаче ярославны. сон святослава полон народных поэтических символов. описание бегства игоря из плена отражает сказочные мотивы: в сказках нередко герой, спасающийся от преследующего его колдуна, также обращается в животных. подобно игорю, обернувшемуся соколом и бившему гусей и лебедей к завтраку, обеду и ужину, в былине о вольге всеславьевиче последний, обернувшись соколом, бьет гусей и лебедей для своей дружины. народная стихия в "слове" выражается в характерных для народной поэзии отрицательных метафорах ("у немиги кровавые берега не добром были засеяны — засеяны костьми сынов"), в фольклорных эпитетах (чистое поле, острые мечи, каленые стрелы, синее море, черный ворон, красные девы и в некоторых гиперболах, сравнениях и т. д. поразительно, что столь небольшое произведение так богато и даже роскошно по языку. автор "слова" точно и метко подбирает слова и выражения. соловьиное пение не прекратилось — оно "уснуло"; синие молнии не просто блестят — они "трепещут"; трава не просто полегла — она "никнет". персты не просто кладут на струны — их "". славу можно "расшибить" и "притрепать". тоска "разливается". печаль "течет" посреди земли. веселье "развеивается по ковылю". автор скуп на эпитеты, но зато употребленные им — метки. например, такие эпитеты: "жемчужная" душа "теплые" туманы, "живые" струны. богато и разнообразно слуховое восприятие автора "слова". голоса девиц на дунае не просто доносятся до киева _ они "вьются". телеги у него не скрипят, а "кричат", как лебеди. соловьи "щекочут", их песни "веселые", орлы "клекчут", лисицы "брешут", галки "говорят", кони "ржут", вороны "грают", туры "рыкают", сороки "втроскоташа", дятлы "тектом" путь игорю, ночью слышен звериный свист (свист степных сусликов) и т. д. зрительная четкость образов "слова" поразительна. его автор обладал повышенным чувством цвета, характерным для эпохи высокого развития живописи, наступившего в xii веке. зрительно впечатляют образы плавающих в красной крови золотых шлемов, зеленой травы на серебряных берегах донца, черной земли, политой красной