Эссе про ивана франко! завтра контрольная! !

Ивана франко называют каменщиком, титаном работы, который высоко поднял украинское слово. в его лице счастливо соединились великий писатель, глубокий ученый-гуманитарий, активный общественный деятель. творческое наследие франко в самом деле впечатляет – четыре тысячи работ! как отмечают исследователи, иван франко –один из немногих в мире авторов, который свободно писал на трех языках (украинском, польском и ) , а переводил с 14 языков. деятельность он начал в 1868 году. среди наиболее известных произведений –стихотворение «каменщики» (1878), «вечный революционер» (1880), «не время, не время.. » (1880, со временем стал одним из национальных гимнов) ; поэма «моисей» (1905), повести «борислав смеется» (1881), «захар беркут» (1883), «для костра» (1897), «перекрестные тропы» (1907), драма «украденное счастье» (1893), сказка-поэма для детей «лиса никита» (1890). при жизни франко было издано несколько сборников его произведений, например, поэтические сборники «с вершин и низин» (1887), «завядшая листва» (1896), «мой измарагд» (1897). наследие франко определяется новаторскими чертами, а именно освобождением от описательства, бытовизма, морализаторства, псевдоромантики, которые продолжали существовать еще и в произведениях последних десятилетий хіх столетия. своей поэзией, прозой, драматургией он обогатил украинский классический реализм, поднял нашу на новую, качественно высшую степень. его творчество было подчинено высоким развития социального и национального самосознания украинского народа: франко сделал весомый вклад в расширение и обогащение общественно-психологической и философско-моральной проблематики нашей . в его произведениях появился образ социально активного героя, органически связанного своей деятельностью с жизнью широких народных масс. в прозведениях франко показано вызревание, пусть медленное и противоречивое, самосознания, человеческого и национального достоинства представителей разных социальных слоев. это является одним из самых весомых достижений творчества франко. бросается в глаза подъем писателем духовного, морального потенциала человека, его внимание к духовному возрождению и общественному самоопределению личности, философсико-психологическое осмысление ее роли в жизни, ее настойчивый, часто драматически-трагический поиск счастья. именно эти качества творчества франко, постоянные художественные поиски писателя и определяют место его наследия в национальной и мировой . в 50-томном собрании сочинений франко 18 томов отведены избранным сочинениям ученого в области теории и , критики, фольклористики, этнологии. считал, что должна художественно исследовать действительность в разных параметрах. писатели должны ориентироваться на новейшие достижения наук о человеке и обществе. только тогда сумеет осмыслить ведущие тенденции развития человечества, выяснить важные взаимоотношения между личностью и обществом. в художника входит всестороннее изучение внутренней жизни человека, выявление здоровых начал народной морали и этики, мироощущение и мировосприятие народа. франко - автор более ста прозаических произведений. естественно, что не все из них однородные по художественной стоимости. особенностью прозы писателя является ее выраженная тенденциозность, которая иногда переходит в публицистичность, схематическую иллюстрацию политических идей, как, например, в повести «борислав смеется» (1881-1882). среди драматургических произведений франко несомненным достижением является пьеса «украденное счастье» (1893).

Чи доводилося тобі мати якусь пригоду? Як вона закінчилася? Чи запам’яталася? Чому? Було в ній щось незвичайне, казкове, що викликало піднесення і радість, як під час свята?  Чи відчувався коли-небудь потяг до нового, загадкового, прекрасно-звабливого? На твій погляд, такого багато довкола?

Піднесений, емоційний стан людини називається романтичним. Життя без пригод, без романтичного було б нецікавим, буденним, нагадувало би біг на місці. Це те саме, що не мати свят.

Тому рано чи пізно кожна людина прагне вирватися за межі звичного і повсякденного.

Світова  література, частиною якої є й українська, має багато творів, у яких описано різні неймовірні пригоди, передано романтичний настрій героїв. Незвичайні події в них швидко змінюють одна одну, герої потрапляють у непрості, випробувальні ситуації, перед ними виникають перешкоди, які вони долають, перемагають зло і несправедливість. Це пригодницькі твори.

До них належать фантастичні й романтичні повісті, детективи.

Пригадай ті, які вивчалися на уроках зарубіжної літератури, – Ж. Верна, М. Твена, Д. Дефо, А. Ліндгрен, Дж. К. Роулінг… Поміркуй, чим саме вони запам’яталися, чи піднімали тобі настрій? В українській літературі також є чимало пригодницьких, романтичних творів.

Спеціально для дітей їх написали сучасні письменники В. Близнець, Я. Стельмах, В. Нестайко, Ігор Калинець, Ірина Калинець, Ю. Винничук, М. та С. Дяченки та ін. Зверни увагу: вони значно більші за обсягом, ніж оповідання, в них діє більше героїв, особливо другорядних, послідовно описуються важливі фрагменти їхнього життя, цікаві пригоди. Такі риси прикметні для епічного жанру – повісті.

Пригодницький твір – епічний твір, у якому описуються незвичайні або небезпечні події, сюжет розвивається швидко, інтригуюче, діють сильні, яскраві герої.

Повість – середній за обсягом прозовий твір, у якому йдеться про певні важливі події життя, пригоди одного або кількох персонажів.

Бути чи не бути патріотом - вирішувати кожному. Але жити у своїй країні і не вважати себе її частиною - якось неправильно.

   При народженні ми вбираємо у себе все те краще, що передають нам батьки, що дає нам рідна земля, а потім їдемо шукати скарбів кудись далеко, не помічаючи їх просто в себе під носом.

   Саме тому нам потрібно бути патріотами своєї держави. А бути патріотом — означає до нестями любити свою землю, народ, своє коріння, покласти весь свій час, силу і працю на вівтар благополуччя своєї держави. Здається, всі ми щиро любимо свою землю, але на що ми готові заради неї.

   Бути патріотом — значить любити життя, уміти прожити його гідно і цікаво, просто йти вперед своєю дорогою.

   Бути патріотом - означає поважати себе, відповідати за свої вчинки, слова, поведінку, бо ти є представником своєї нації, ти - країна!

   Бути патріотом, це значить виховувати в собі перш за все громадські, політичні, державотворчі прикмети: віру в Бога й послух його законам, вірність, твердість, сильновольність та дисципліну.

   Бути  патріотом України  — це значить шукати задоволення не в тім, «щоб бути українцем», а в тім, щоб було честю носити ім’я Українця. Але це зовсім не означає, що ми повинні ненавидіти тих хто не є українцями. Нехай патріотизм не приносить нам руїни.

   Лише справжні патріоти, об'єднавшись в єдине ціле, підносять культурний та економічний рівень своєї держави, творять нову історію, в якій немає сумних і трагічних дат, а лише чисте і світле майбутнє. Будьмо патріотами!