Що означає: коли йти просто перед собою куди очі світять то далеко не зайдеш

Будь який шлях, що починає людина треба обдумувати. найважливіше зрозуміти чи потрібно це в даний якщо твій шлях необдуманий, мимовільний, без мети - скоро ти почнеш задумуватись а навіщо це, для чого я це роблю і з*явиться думка, що щось не так, доведеться знову починати все з початку.

Це все на що хватило моєї уяви), перевір чи правильно і можеш щось додати чи переробити. запізнивсь петрусь у школу тай стоїть як пеньок роздявивши рота рахує ворон підійшов до нього вчитель -чому запізнивсь? -питає -я бабусю врятував на дорозі від трамвая. учень з гордістю відповідає. -врятував бабусю, кажеш? неводи мене за ніс, краще правду розкажи, ніж лапшу на вуха вішать. петрусь задумався стоїть, мовчить,  ні пари з уст. у вчителя урвавсь терпець. -ще довго будеш кота тягти за хвіст? він лиш тихо сів за парту  й пекти раків став тому що ніякої бабусі і не рятував

Объяснение:

Духовний шлях Тараса Шевченка є класичним прикладом нелегкого шляху православного християнина, який шукає в умовах соціальної несправедливості Правду Божу та волю до існування, взірцем пошуку духовного шляху всебічного пізнання людського буття та прагнення народу до самобутності. З одного боку, життя Шевченка визначене його пристрасним, безкомпромісним, суперечливим характером, сповненим «непорушної хохлацької впертості»З другого боку, життєвий шлях поета став школою вчителя моралі, вчителя життя та національної самосвідомості.

І це не випадково, бо лише через подолання людського страждання, суперечностей життя, надивившись на «похмуру декорацію та бездушних, грубих лицедіїв» та її «мерзенних уславлювачів», як писав Шевченко, — можна наблизитися до Істини.

Літературна спадщина Шевченка в сучасній науці досить ґрунтовно вивчається світськими дослідниками. Питання ж релігійної етики, соціальної думки, підняті мислителем, все ще вимагають серйозного богословського дослідження та певного церковного осмислення. Питання про місце соціальної етики в літературній спадщині Шевченка стоїть сьогодні досить гостро не лише у філософії, а й у політичній теології. Цим стурбовані не лише професійні філологи, літературознавці, педагоги, а й взагалі всі, хто цікавиться спадком українського генія.

Шевченко, порушуючи численні проблеми соціального устрою суспільства, вказує на велич Бога у світобудові, на місце людини в світі, Батьківщини в долі особистості, формуючи цим певні засади етичної самосвідомості людської особистості.