Уподаному уривку визначте художні тропи. а вона, як мрія сну чарівна, сяє вродою святою, неземною чистотою, сміючись на пелюстках, на квітках променистою росою. 8.визначте віршовий розмір: поглянь, уся земля тремтить в палких обіймах ночі, лист квітці рвійно шелестить, траві струмок воркоче. а хорей; б ямб; в дактиль; г анапест. 7 складний шлях пошуку ідеалу життя розкрито у творі: а«момент»; б«по дорозі в казку»; в«інфанта»; г«чари ночі». 10.у якому вірші м. вороний задекларував принципи власної поетичної творчості? а«іванові франкові»; б«блакитна панна»; в«інфанта»; г«молодий патріот».

Метафора: сміючись на пелюстках,на квітках порівняння: а вона як мрія сну чарівна епітети:   вродою святою, неземною чистотою, 8. б, 7. б , 10. а 

ема «Тиша морська»: зображення казкової краси морської тиші, коли в морі ледве хлюпочуть хвилі і сяє сонечко. Ідея «Тиша морська»: возвеличення приємного почуття душевного комфорту, насолоди від гарної погоди на морі. Основна думка: приємна погода сприятливо впливає на внутрішній стан людини, її настрій. Художні «Тиша морська» • повторення: «ледве-ледве»; • риторичні оклики: «Що бува негода в світі!»; «Золотим шляхом по епітети: «час гарячий», «ясне небо, море, хмарки, сонце», «злотиста блакить», «тихий плескіт», «хвилечка перлиста», «стежечка злотиста», «щире золото», «золотий шлях»; • метафори: «колихає море хвилі», «рине хвилечка», «в’ється стежечка», «золото спадає», «шлях, що проложило сонце». Леся Українка любила море. Воно вабило її своєю мінливістю, величчю, красою. Ця «країна світла та злотистої блакиті» навіває романтичні думки, мрії, бажання помандрувати кудись далеко-далеко Останню строфу поезії можна розуміти й алегорично: лірична героїня не боїться труднощів, вона готова їх долати, боротися за свою щасливу долю.

Объяснение:

Образ україни окреслюється в багатьох віршах збірки “пролісок”: до україни , “україна приснилась мені”, народові українському”, “о, яка ж ти сумна, україно моя”, “до русі-україни”, “до галичан”. з цих поезій постає чарівна природа рідної землі, з’являються окремі подробиці українського побуту, протиставлені за принципом антитези суворій сибірській реальності. впадає в око й те, що вимріяні картини далекого краю свідчать про бажання героя бачити рідну землю багатою та щасливою. як правило, кожен з таких образів підсилює контраст між бажаним і реальним. так, після світлої картини літнього вечора в україні, що наснилася героєві вірша сон , постає сувора реальність сибірської ночі: тьма наді мною, стужа діймо, а за стіною виє зима.