Твір мініатюра на тему вірш василя голобородька біла лелека

Елеко, біла лелеко,  ти твориш загадку про саму себе за ознакою: та,  хто мостить своє гніздо на хаті, ти твориш загадку  про саму себе за ознакою: та, хто літає далеко,  та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят:   на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото —  ти твориш загадку про саму себе за ознакою:   та, на кого ми замовляли майбутній урожай  навесні, у день благовіщення, 7 квітня;   ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті,  ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті  і приносиш у той двір щастя:   господар хати з того часу, як  ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо,  пильно оберігає його — дітям своїм каже:   не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда,  не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць,  не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят,  не можна займати тебе, біла лелеко, саму  і твого лелечича,  не можна убивати тебе, біла лелеко, саму  і твого лелечича, і твоїх лелеченят,  не можна навіть лазити до твого, біла лелеко, гнізда,  не можна навіть брати у руки  твоїх, біла лелеко, яєць,  не можна навіть брати у руки  твоїх, біла лелеко, лелеченят,  не можна навіть вилякувати  тебе, біла лелеко, з гнізда,  не можна навіть подовгу задивлятися  на тебе, біла лелеко, як ти сидиш у своєму гнізді! —  бо ти, біла лелеко, є птахом,  на якого ми замовляли майбутній урожай  навесні, у день благовіщення, 7 квітня:   як твоє, біла лелеко, гніздо буде цілим, не розореним,  як твоїх, біла лелеко, яєць ніхто не видере,  як твоїх, біла лелеко, лелеченят ніхто не видере,  як тебе, біла лелеко, і твого лелечича ніхто не займатиме,  як тебе, біла лелеко, і твого лелечича,  і твоїх лелеченят ніхто не вбиватиме,  як ніхто навіть не полізе  до твого, біла лелеко, гнізда,  як ніхто навіть не візьме у руки  твоїх, біла лелеко, яєць,  як ніхто навіть не візьме у руки  твоїх, біла лелеко, лелеченят,  як ніхто навіть не вилякає  тебе, біла лелеко, з гнізда,  як ніхто навіть не задивлятиметься подовгу  на тебе, біла лелеко, як ти сидітимеш у гнізді,  так і наша засіяна житом нива розвиватиметься

“джури козака швайки” переказ по степу на коні вітрику мчав найвідоміший розвідник пилип на прізвисько швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. далі йде розповідь про село воронівку і її жителів сироти грицика, його найкращого друга санько та його матері тітці мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда кібчика та його онука демко на прізвисько дурна сила. тутешній староста пан кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до воронівки за новими челядниками, збіжжям. та грицик з саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до василя і інших козаків, що також були з воронівки. дорогою вони бачать челядників пана кобильського тишкевича та інших, що грабують козаків, себе за татар. втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. коли татари пішли вони познайомились з ним, то був швайка. він відвів їх до василя . коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив тишкевич, якого грицик, санько та вовк швайки барвінок взяли у полон. та коли прибули інші козаки, то тишкевич хитрощами втік, але швайка разом з дітьми почав погоню. тишкевич втік до татар, які почали шукати швайку. саме в цей час швайка взнає про дар саньки – ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо кудьми. тим часом тишкевич обдурює дурну силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. біля воронівки зустрічаються демко, діди кібчик і кудьма, а потім і швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua дурну силу швайко б’є різкою, після чого демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, кудьма забирає до себе санька, а швайка разом з грициком їдуть далі. демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. санько вчиться у кудьми, але той дуже хворий. коли приїжджають козаки, швайка, грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні. пан кобильський підступно ув’язнює швайку, але приїжджають дід кудьма, санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. ворожбити визволяють швайку, а тишкевича змушують відшмагати пана кобильського, чим зробили його ворогом для пана. козаки групуються біля бобрового острова, а потім тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. але саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля бобрового острова. більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. вирішують після підкріплення спуститися нижче дніпра до острова хортиця і зробити там нову січ, а швайка зі своїми джурами грициком і саньком їдуть в степ.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

головна » статті » навчальні матеріали - 9 клас » козацькі літописи  

історично-мемуарна проза

козацькі літописи

літописання було характерне для літератури періоду київської русі. цей вид творчості розвивався й пізніше, зокрема в добу хмельниччини — героїчний час у житті українського народу.

 

козацькі літописи — це твори, у яких подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологічній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. вони належать до історично-мемуарної прози — творів, у яких оповідь ведеться у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був.

 

мемуарним творам властива документальність, історична достовірність, хоча не виключається право автора на художній домисел. найдокладніше козацька доба представлена в «літописі самовидця», «літописі грабянки» й «літописі величка». цікаво, що автори цих пам’яток були козаками, усі вони випускники києво-могилянської академії.

ім’я автора «літопису самовидця» невідоме1, таку назву йому дав п. куліш, до речі, відомості із цього твору він узяв за основу першого історичного роману в українській літературі «чорна рада», який ви прочитаєте пізніше. автор літопису, безумовно, брав участь у тогочасних історичних подіях (звідси й ім’я самовидець).хронологічно літопис охоплює короткий період історії україни (з 1648 по 1702 але відображає переломний руїнний етап у долі україни.