Скласти твір на 10 речень: "книги в моєму житті"

Ячасто заходжу до районної юнацької бібліотеки. там, де книжки стоять на стелажах, завжди буває тихо. та коли уважно прислухаєшся, то почуєш, як вони розмовляють з тобою, розказують чудову казку, цікаву повість, від якої стає на душі тепло і затишно. з їхніх сторінок звучать чудові вірші.саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, дізнаємося про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослини й тварин. з давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки.ми й сьогодні використовуємо досвід і знання, які залишили для нас у книжках наші пращури. як сказав чудовий український поет іван франко: книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна,той, хоч і труду мав досить,дивнії перли виносить.а давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди не вміли ще їх робити. «сторінками» найперших книжок були камені, сокири, вояцькі шити, стіни печер. справжній папір люди навчилися робити тільки кілька століть тому.на русі книга завжди була у великій пошані. «велика користь буває від учення книжного. книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості», — пише давньоруський літописець. тому й зрозуміло, чому в київській русі існувало чимало книгозбірень при монастирях і церквах, при дворах князів та бояр. про це переконливо свідчать різні історичні джерела.я не уявляю свого життя без книжки. найбільше мені подобаються оповідання та повісті про однолітків чи фантастика. незабутнє враження колись на мене справила книжка олександра волкова «чарівник смарагдового міста», яку перечитував кілька разів і кожного разу відкривав для себе щось нове і цікаве.потім захоплювався романами жуля берна. разом зі мною дорослішали і мої книжки. зараз я читаю серйозні романи українських письменників, які розпові про тяжке життя нашого народу за часів кріпацтва і після нього.отже, я вважаю, що ніякі комп’ютери та телевізори не можуть замінити людині щасливих годин спілкування із книгою.

Захар беркут  — тухольський старійшина, знахар. все життя віддав служінню громаді. замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха акинтія та подорожував по русі.  захар беркут — лідер громади на всій тухольщині. максим беркут  — наймолодший син захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. закоханий у боярську дочку  — мирославу.  максим беркут дуже схожий на свого батька. він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. тугар вовк  — боярин, якому князь данило землі тухольчини. вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. відмовляється віддавати мирославу за максима бо вважає простого  смерда  недостойним боярської дочки.  брав участь у битві на річці калка, яка закінчилася цілковитою перемогою монголів. мирослава  — дочка  боярина  тугара вовка. не поділяє батькових упереджень і відповідає максиму взаємністю. невдало відмовляє батька від  зради, і сама переходить на бік тухольців.  вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька, якого перестала поважати його за зраду вітчизни. мирослава сміливо стала на захист тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком. хани пета і бурунда — історичні постаті. це — керівники нападу ординців на русь, знекровлену князівськими міжусобицями. їм притаманні жорстокість і ненависть до вільнолюбного руського народу. кров стигне в жилах від історій з життя золотої орди, яку пета вважає повчальною і розповідає бояринові.

Утій мальовничій місцевості ії, що зрошується рікою дон, за давніх часів простягалися великі ліси, які вкривали чималу частину надзвичайно красивих пагорбів та долин, розташованих між шеффілдом і донкастером. тут відбувалися запеклі бої під час воєн; за старих часів збиралися ватаги розбійників, подвиги яких прославлялися в народній творчості. саме тут розгортаються головні події роману в скотта «айвенго». уїлфреду айвенго, головному герою, довелось зустріти в своєму житті багато людей різного віку і стану. і серед цих багатьох були дві жінки – ровена і ревекка.ровена мала чудову статуру і була висока на зріст, але не настільки, щоб це кидалося у вічі. шкіра відрізнялась сліпучою білизною, ясні блакитні очі, опушені довгими віями, дивились з – під тонких каштанових брів і додавали виразності її чолу. густе світло – русяве волосся, завите красивими локонами і прикрашене коштовним камінням, вільно спадало на плечі і було ознакою шляхетного походження.ровена була аристократкою, бо виховувалась у сім’ї саксонського тана. вона не повністю уособлювала кращі жіночі риси, тому що була примхливою і гордою.ревекка була звичайною єврейкою гарної статури, шкіри смаглявого відтінку; напрочуд гарними були її очі, що сяяли, мов перли і віддзеркалювали сутність душі, а густі коси розсипались по грудях і плечах. вона – взірець чарів і досконалості, що могли звести з розуму навіть царів.по характеру жінка була не гірша за свою попередницю – великодушна, добра, щира.ровена і ревекка були різні не лише зовнішністю, а й почуттями до айвенго. обидві любили його по – своєму.ровена любила як друга. вони з ним дружили з дитинства, і його обов’язком було з нею одружитися.ревекка теж його любила. це було чисте взаємне кохання, яке в світі не мало місця, бо двоє молодих людей були різних віросповідань.я вважаю, що ревекка і ровена – дві різні долі, тому що в них різні характери, і вони повністю протилежні, як ставленням до світу, так і людей.