Які почуття, думки викликала у вас повість а. дімарова "блакиктна дитина

Дуже часто батьки, щоб виховати нас чемними, добрими та порядними, ставлять у приклад зразкову поведінку інших або самих себе. роблять вони це з найщиріших міркувань, іноді не замислюючись, що їхнє янголятко не зможе захистити себе в якихось складних ситуаціях. а. дімаров спробував написати правду про свої дитячі роки, показати, що він не був "блакитною дитиною". чому виникло таке рішення? усе дуже просто! автор говорить, що, наводячи як приклад його зразкову поведінку в дитячі роки, дружина таким чином намагалася виховувати їхнього сина. назва твору "блакитна дитина" — іронічна, а час, зображений у ньому, охоплює дуже складний період нашої історії від кінця 20-х до 1941 року. а. дімаров, зображуючи світ очима-головного героя свого твору толика, зображає ту тяжку епоху. перед читачем через призму дитячого сприйняття проходять картинки того життя: убога хата, напівголодне існування родини, тяжка праця матері — все це не здавалось юнакові чимось неприроднім. трагізм епохи розуміємо ми, представники іншого покоління. з окремих деталей складається картина злиденного побуту сільської вчительки та її синів. але не лише горе, а й дитячі радощі зображені в повісті. головний герой із когорти шибеників. він пустун і фантазер: то набере до рота жабенят, то влаштує стрілянину в брата з рогатки. таких пригод із толиком трапляється безліч, бо він не любить одноманітної роботи, йому не цікаво полоти бур'ян просто так. сокирою, як шаблюкою, він січе вражі голови з пліч, рубаючи підряд і бур'ян, і помідори. а інколи може бути просто нестерпним ледарем і розбишакою. наприклад, зрізав ґудзики з єдиної святкової сукні матері і програв їх; розвалив комин, б'ючись з братом. хто знає, що вийшло б з нього, якби не книги. читаючи їх, то-лик мандрує далекими країнами, бореться з розбійниками, захищає добро й перемагає зло. книга стає для нього мудрою порадницею, формує важливі морально-етичні принципи. саме вона загартувала тіло й дух юнака, коли той служив в армії і проходив школу молодого бійця. а потім, коли почалася війна, дала змогу втриматися "на коні", вистояти і перемогти фашизм. головний герой повісті "блакитна дитина" став справжнім чоловіком, бо основи сімейного виховання базувалися в родині толі на повазі до праці, до старших, на совісті, здатності до співпереживання та людяно

    щастя - найцінніший скарб, але іноді важко описати що воно означає. і також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою.

      щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. але існує багато питань.  чи завжди щастя це гроші? чи завжди щастя це душевна втіха?

          я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе   золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. як що до мене, то я - щаслива людина.  я почуваю себе саме так  коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться,  коли я слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається,  коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю),  коли немаю ніяких сумнівів,  коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.

    щастя - найцінніший скарб, але іноді важко описати що воно означає. і також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою.

      щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. але існує багато питань.  чи завжди щастя це гроші? чи завжди щастя це душевна втіха?

          я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе   золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. як що до мене, то я - щаслива людина.  я почуваю себе саме так  коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться,  коли я слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається,  коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю),  коли немаю ніяких сумнівів,  коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.