Нужно план до твору їдальня для птахів

1)синичка у хаті василя.

2) прихід до василя товариша.

3)рішення хлопців зробити їдальню для птахів.

4)турбота про птахів та їх подяка.

Е́мма іва́нівна андіє́вська (*19 березня 1931, сталіно, нині донецьк) — українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. філософські, духовні та містичні теми є головними у творчості андієвської. авторка належить до важливих представників модернізму в українській літературі другої половини xx ст. письменницю часто пов'язують з нью-йоркською групою українських літераторів на еміграції. поетеса відома тим, що пишучи у формі класичного сонету, кардинально його реформувала своїм використанням дисонансів та далекосяжних смислових асоціацій між побутовими речами та філософськими поняттями. емма андієвська є авторкою двадцяти семи поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин. художні виставки малярки проводилися в сша, канаді, франції, німеччині, австралії, бразилії, ізраїлі, україні та швейцарії. поетеса є членом національної спілки письменників україни з 1994 року, українського пен-клубу та професійного об'єднання художників баварії.більшу частину свого життя андієвська провела поза україною, проживаючи в мюнхені та нью-йорку.

Тіні забутих предків” м. коцюбинського — один з най-поетичніших творів української літератури. основою її став фольклор гуцульщини, закарпатської частини україни. під час написання повісті гуцульщина вже декілька століть були відірвана від україни, там сформувався окремий діалект, своєрідні обряди, свій побут та традиції. коцюбинський відкрин цей самородок для всієї країни, підкресливши у назві, що герої — це наші спільні предки, хоч і забуті нині.герої повісті — іван та марічка, діти ворогуючих родів. марічка на початку повісті — маленька дівчинка, що ласкою та добротою розтопила лід ворожості малого іванка. тендітна та довірлива, вона запала хлопчикові в душу. марічка співає, обзиваючись співанками на гру іванкової сопілки “як самичка до дикого голуба”. ліс бринить її піснями, наче вона їх засіває.іван — дев’ятнадцята дитина у родині — ріс, сприймаючи світ як казку, і казка відкривається йому. уже в сім років він може розшукати помічне зілля, порозумітися із лісовим народом. нерозривний зв’язок з природою, осмисленою у дусі гуцульської казки, зближує івана та марічку. кохання народжується, росте разом з малими. з тринадцяти років марічка віддається іванові, радісно вірячи у вічність кохання.але судилося інакше. батько івана гине, хлопець змушений іти у найми, лишаючи кохану. а коли повертається, живою вже її не застає: марічка загинула у повінь. іван не вірить, кидається її розшукувати, бачить тіло і ледве не втрачає розум. на шість років іван зникає з очей односельців, шість років його душа намагається одужати. іван таки повертається, намагається жити, як усі, одружується, господарює та зламати себе не може. цільна натура не розуміє компромісного існування, кохання до першої і єдиної дівчини перемагає. туга та сум тьмарять розум, відвертають івана від людей, від жінки, приводять до загибелі.твір коцюбинського проникнутий своєрідною поезією карпат, унікальним фольклором, фантастичною природою і своєрідним сприйняттям життя. образи івана і марічки|ніі ічніші за шекспірівських ромео та джульєтту. веронські коханці гинуть випадково, а гуцульські юнак та дівчина приречені долею, бо їх кохання надто повне, самодостатнє, воно більше за життя. розлучає їх та сама казка, що звела: марічку зносить ріка, а івана занапащає нявка, що прийняла образ марічки