Какие герои в сказке гуси-лебеди летят?

Братец иванушка, сестрица аленушка.

Гуси баба-яга лебеди . больше там некому летать

1. Чому Юлько спалює свої малюнки?

(Славко Беркута, побачивши його малюнки, сказав, що десь бачив подібного коня. Саме цей факт обурив Юлька Ващука).

2. Пригадайте той факт, коли Лілі Теслюк почувала себе справжньою Попелюшкою? Як це характеризує дівчинку?

(У день вистави вона «захворіла», щоб дати змогу дівчинці Ліді зіграти роль Попелюшки. Лілі хоча і відчувала себе покинутою, але таким чином дала можливість дівчинці не тільки співати за кулісами, а й зіграти повноцінну роль).

3. Що нам відомо про дитинство Стефка Вуса?

(Його дитинство проходило в бабусиному селі, що лежало далеко в горах. Бабуся його любила і називала «Кукулику мій», з нею він збирав гриби. Коли померла бабуся, його забрав батько у місто, де хлопцеві не подобалося).

4. Яку роль зіграла хвороба у формуванні характеру Славка Беркути?

(У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер).

5. Яка роль батька у вихованні Славка Беркути?

(Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин).

Відповідь:

Пояснення:

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!