Напишите визитку в школу на конкурс мисс класса, с именем виктория(вика), играю на ударнике, танцую, пою, хожу на театральный кружок, отличница, 12 ! ))

Меня зовут вика, мне 12 лет. как вы уже знаете, имя виктория-означает победа, я хочу внести свой вклад в становление нашего отряда, и хочу вас к победе, в первую очередь, в борьбе с самим собой. я люблю готовить, люблю, и готовлю классную музыку на тарелках, ударниках, подавая ее под сладким соусом эмоций, которые дарю слушателю и приправляю звонким пением моего голоса! скучно вам со мной не будет! мисс отряда должна уметь делать всё, в том числе и танцевать. на дискотеке никто не останется без моего внимания, я самому застенчивому человеку нашей смены почувствовать себя нужным. наша жизнь театр-и я хорошо справляюсь со своей ролью, потому что занимаюсь в театральном кружке, но, несмотря на это я проявляю искренний интерес к каждому из вас! почему я прошу вас проголосовать за меня? потому, что я постараюсь пробудить чувство нужности каждого человека в нашем отряде, ведь каждый из вас достоин самых верных друзей и самых искренних чувств в ваш адрес!

протягом своєї  багатовікової історії український народ склав понад двісті тисяч пісень. з піснею народжувалися, виростали, відходили у вічність. пісня була такою ж насущною потребою, як хліб і вода. де зараз можна почути українську народну пісню? переважно — на весіллі, інколи — на якійсь гостині, зрідка — колискову, та й то радше у виконанні бабусі, а не молодої мами. народна пісня поступово втрачає свої позиції. мабуть, це можна пояснити тим, що кожне покоління любить свою музику, яка відображає стрімкий плин часу. можна також звинуватити технічний прогрес: мовляв, легше увімкнути магнітофон чи приймач, аніж співати самому. але наскільки теплішою, невимушенішою стає атмосфера в домі, коли люди співають! пісня справді здатна об’єднати, зачарувати і пробудити найкращі почуття, зачепити найтонші струни людської душі. хто це відчув, прагнутиме відчути знову.

на мою думку, любов до народної пісні закладається у сім’ї. певну роль відіграє школа й позашкільні установи. а ще — радіо й телебачення, конкурси і концерти, народні свята й гуляння… , не варто боятися робити інструментальні обробки народних пісень, сучасне аранжування — від цього народна пісня тільки виграє у тому сенсі, що легше й природніше займе чільне місце в юних душах. однак величезний пласт народних пісень, насамперед календарно-обрядових, напевне залишиться лише в скарбницях народної творчості, бо відійшов у минуле ще тоді, коли замість серпа і коси на полях з’явилися трактори і комбайни…

роман панаса мирного та івана білика "хіба ревуть воли, як ясла повні? " — це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії.

однією з проблем, які розкриває автор, є проблема родинного життя та виховання в її соціальному та психологічному аспекті.

головний герой роману — селянин чіпка вареник. виховувався він без батьківської опіки, адже батько його, маючи дві родини, був покараний — відісланий у москалі. з дитинства чіпка терпів знущання інших дітей та їхніх батьків, тому що тогочасна мораль не сприймала безбатченка як повноцінного громадянина суспільства. мати, виснажена тяжкою працею, хоч і любила свого сина, але була не в змозі приділяти йому достатньо уваги. виховувала хлопця баба оришка, розпові йому все, що знала сама — народні казки, легенди, біблійні перекази. отже, чіпка ріс хоча й розумним хлопцем, але відлюдкуватим, без друзів, без спілкування з однолітками, з дитинства затямивши, що життя — це боротьба. "і росло лихо в його серці — і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні "

я вважаю, що на формування характеру чіпки справили вплив як зовнішні обставини (знущання над ним інших людей, тяжкі умови життя в пореформену добу, свавілля чиновників), особливості родинного виховання, а також особиста вдача чіпки: він належав до бунтівників, до тих, хто вважає, що треба помститися всім, хто ображає його.

натомість єдиний друг чіпки, грицько, хоча був сиротою, але все ж таки зміг досягти матеріального добробуту. грицько працював не рук, ходив на заробітки, тому що мав перед собою чітку та конкретну мету: купити землю, побудувати дім, одружитися. у романі образ грицька протиставляється образові чіпки як приклад спокійної, не бунтарської, вдачі, практичного розуму.

ще одна сюжетна лінія стосується родини старого січовика мирона гудзя. його онук максим, вихований на розповідях діда про вільне та веселе козацьке життя, ріс неслухняним та неспокійним. навіть до москалів він пішов з радістю, адже там не було перешкод для виявлення його розбишацької вдачі. одружившись із явдохою, яка, до речі, сама була дочкою злодіїв та пияк, максим не перестав пити та гуляти, і тільки народження дочки галі поставило перед максимом та явдохою нову мету: виростити дочку в багатстві.

як не дивно, галя, у яку закохався чіпка, виросла зовсім не схожою на своїх батьків. вона знала, чим вони займаються, яким чином здобувають гроші та майно, але відчувала глибокий протест до такого способу життя, прагнула створити щасливу, чесну, роботящу родину.

прослідкувавши за долями головних героїв роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? ", можна побачити, що головні риси характеру, які пізніше формують життєвий шлях людини, залежать від умов виховання в родині та від того суспільного середовища, яке оточує людину. чіпка варениченко, хоча і мав неабиякі розумові здібності, змалку бачив вороже ставлення до нього зовнішнього світу. крім баби оришки, у чіпки не було людини, з якою можна було б поділитися переживаннями, яка могла б захистити та розрадити хлопця. грицько, який був сиротою, виріс зовсім іншим через те, що мав не таку палку вдачу, як чіпка. якщо чіпка хотів змінити весь світ несправедливості, то для грицька головним було змінити тільки своє становище в цьому світі.