Подумай над словами михайла осадчого й скажи, як ти розумієш такі з них: «, напевно, не вміли б любити, якби не »

"ми, напевно, не вміли б любити, якби не " слова михайла осадчого показують, що письменники - люди, які фіксують і записують народну красу і велич української душі, виховують любов до батьківщини і родини.

Цитатна характеристика персонажів:

основні персонажі:   іван палійчук, марічка гутенюк, палагна, мольфар юра;

міфічні істоти:   щезник, чугайстир, нявка.

іван палійчук.  іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею:   «туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. але так само була чудна. дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить»(іван у дитинстві). коли іван підріс, він став гарним парубком:   «тепер іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню».  іван дуже відданий у коханні, покохавши один раз (марічку), він не може її забути протягом усього життя.

марічка гутенюк – кохана івана.  марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина, вона щиро віддана лише коханій людині – івану. марічка мрійлива, вона дуже любить співати: «марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з’явились – не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…»  (про хист марічки до складання пісень).

палагна – дружина івана.  на відміну від ніжної, вразливої та романтичної марічки, палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка.  «його палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю».  «на добрім хазяйстві палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась».  між іваном та палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. проте палагна теж потребує любові, яку вона знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника юри.

юра – сусід івана, коханець палагни, мольфар (чарівник).  «він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. у своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі».  образ юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. через пристрасну закоханість у палагну вдається до чар, які підточують здоров’я івана.

крім людей, у творі також діють міфічні, казкові істоти (запозичені з язичницького фольклору карпатських гуцулів):   щезник, нявка, чугайстир.

щезник – злий дух:   «на камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».

чугайстир – добрий лісовий дух: «він був без одежі. м’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. він був смертю для них: зловить і роздере».

нявка –  міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі, ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки.  «він бачив перед собою марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не марічка, а нявка. йшов поруч із нею й боявся пустити марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч івана із нявкою під виглядом марічки).

Яйду разом из другом (подругою) по шкільним коридорам. повз нас проходять сумні учні різного віку, але ми не сумуємо. вже скоро буде прибирання нашого класу, не можу дочекатися цього моменту. мені подобається, коли увесь клас займаеться одніє справою, разом, дружно. нам завжди весело. знайшовши потрібний кабінет.  я відчиняю двері та заходжу , там значно тихіше, ніж у коридорі, мої однокласники займаються своїіми справами, усі сміються. я проходжу до своєї парти та саджусь, ждучи вчителя. двері до класу відчиняються, заходить ( имя учителя). -доброго дня, діти. сьогоді ми будемо прибирати в класі! зараз, я кожному доручення. - вчитель перечислив усіх дітей, розділивши іх по групам, кожній дали своє завдання.  мені разом із друзями треба протерти усі парти.обоговоривши все, ми приступили до роботи.я намочила жовтеньку тканинку , яку мені дала ( имя учителя) протиравши парт, я поглядала на друзів, всі були зайняті своєю справою, хтось протирав та поливал квіти, деяки витирали дошку, мили підлогу,вікна, та ще багато чого. через пів години ми закінчили та розійшлись додому, мені дуже сподобався цей день!