Виписати образни слова з вирша чи писни будь ласка

образні слова ⇒ це слова, що вживаються в переносному значенні з ціллю характеристики певного явища на основі вторинних смислових значень.

візьмемо за приклад вірш "дощик і вітер" (яра горбець )

дощик кап-кап-кап -

капотить.

вітерець шух-шух-шух -

летить.

він свою роботу знає -

дощикові ритм збиває!

звуконаслідування відноситься до образних слів: кап-кап-кап, шух-шух-шух;

авторські неологізми: капотить.

переносне значення на основі подібності: вітерець летить, роботу знає.

1. це сказав франко про івана нечуй-левицького 2. так назвав олесь гончар панаса мирного  3. це відповідь акторки марії занковецької на пропозицію стати акторкою в російському театрі  4. іван нечуй-левицький, марко вовчок, панас мирний, михайло коцюбинський, іван франко та ін.  5. я думаю що  наприкінці 50-х - на початку 60-х років українською літературною столицею був петербург бо україна ще була закріпачена і повністю належала до росії, тому здебільшого усі укр. книги друкувалися у  перербурзі.  на початку 70х років культурною столицею україни став київ, бо в цей час у києфі було створено південно-західний відділ російського ічного товариства, що об'єднав видатних українських вчених і митців того часу,  а після 1876 - львів, бо тут активно розгортається діяльність наукових товариств,    а у  1887 з'явився жіночий альманах "перший вінок",в якому містився  творчий набуток українок.6. ця цитата належить івану франко.7. спочатку панас мирний створив нарис "подоріжжя від полтави до гадячого", який пізніше перетворився в повість "чіпка", а потім разом зі своїм братом п.мирний редагував повість, так і з'явилась "хіба ревуть воли, як ясла повні? "

“недалеко од богуслава, коло росі, в довгому покрученому яру розкинулось село семигори” – так починається повість і. нечуя-левицького “кайдашева сім’я”. в цьому творі на фоні надзвичайних пейзажів українських містечок автор зображує життя типової родини: її звички, звичаї, та малює велику панораму тогочасного суспільства.  автор начебто реально доторкається до теми, яка актуальна і зараз – в – нас з вами. невже через сто років, тобто у наш час, немає суперечок між дітьми і батьками, між свекрухами і невістками? звичайно є. можливо, навіть, що ці сварки набувають набагато більшого розвитку, ніж тоді.  перегортаючи сторінки повісті, я вдивляюсь в старовинні звичаї, але в той же час обмеженість старого омелька кайдаша, і елементи набожності: “господи! чи в вас бога немає в серці, що паскудите язики? ” – говорить він своїм синам. вони, діти, починають не поважати батька й чіплятися до нього: в семигорах нема і де втопитися, бо в ставках старій жабі по коліно, хіба з корчми йдучи…” це стається, мабуть, тому, що усе життя омелько був кріпаком і все життя робив на панщині, а після скасування кріпацтва він намагався у горілці втопити усі страждання, які завдали йому пани. а, може, й тому, що робити стало менше, робити потрібно було на себе, й з’являлись гроші і вільний час.  в творі яскраво зображено розшарування селянства (це видно з сімей кайдашів, довбишів, ів), послаблення родинних зв’язків, у цих обставинах: “не лізь, бо задушу, іродова душа” – кричить карпо на батька. відносини свекрухи й невістки автор зображує так: “свекруха стояла над душею в мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду, або так: “мотрю, дай сюди, бо як пхну, то ноги задереш! ” - кричала кайдашиха, і намагалась у мотрі забрати мотовило. мелашки кайдашиха теж зовсім не жалкує: “… вона одразу почастувала її полином.” але після мелащчиного протесту, після неповернення мелашки з києва. свекруха стає м’якшою: “вертайся, дочко додому; тобі ніхто й лихого слова не скаже.” після цього у кайдашевій хаті стала “мирнота”, але на дворі між двома господарями почався нелад.  омелько намагався відстоювати свої права, і лаврін вже вважав себе господарем, і, як молодий син, говорив: ”… ви сьогодні господар, а я завтра.” з того часу усе господарство було у руках лавріна: ”…загнали діти батька на піч на одпочинок.” старий кайдаш тільки горісно зітхав, що став він ”маленьким кайдашицем”  після похорон батька на деякий час знов відновився мир між двома родинами, але це було не на довго. невдовзі почався переділ цього господарства. мотрі, як гарної, бережливої, а потім і скупої господині, здалося, мов частка лавріна довша: ”бодай вас лиха година міряла, як ви ще переміряли, “ інова половина виходить довша на цілий пояс, ще й висунулась ріжком на вулицю в бузину.”  ці сварки переростають у величезні родинні скандали, вони входять до щоденного життя сімей. кайдашиха, ображаючи мотрю, кричить і ображає своїх онуків: ”твої діти такі зміюки, як ти. наплодила вовченят, то не пускай їх до моєї дітки.”  мелашка, яка була “… поетичною душею, з ласкавим серцем”, довго не встрявала в різні сімейні конфлікти, але поступово вона воює за півня, коня, порося, а зрештою за грушу. і в цих суперечках вже не поступається перед кайдашами.  і. нечуй-левицький відобразив побут двох сімей, заради того, щоб гарні люди не ставали жорстокими, безжалісними та безсердечними.