Що спільне і відмінне між чумацькими і козацькими піснями?

        визначити спільні та відмінні риси в козацьких та чумацьких піснях пропоную так:         до спільних рис можна віднести: тематику (а саме зображення нещасної долі народу), наявність історичної основи у творі, мажорний настрій, художні засоби (а саме використання постійних епітетів, застосування прийомів паралелізму, вживання слів зі зменшено-пестливими суфіксами, окличних речень).           до відмінних рис можна записати: у козацьких піснях переважають патріотичні мотиви, засуджується державна зрада, підноситься слава та мужність козаків; а у чумацьких відчувається злиття з природою, мотиви туги за домівкою, тривога за інших чумаків.

ответ:Збірка оповідань „Білий кінь Шептало” (1969) задала ту тональність письменникової небайдужості до перипетій життя звичайної людини, яка й визначила резонансність його „великої” прози. А ще більше розгорнув ту метафору пристосуванства, „втечі від свободи” (Е. Фромм), що її несе образ коня Шептала, і яку письменник наповнює щоразу іншим змістом у трансформованих відповідно до соціальних змін нових образах. Переформатування теми пристосуванства у його найогидніших формах — від морального переступу аж до втрати людиною самої себе — так можна означити шлях художнього пошуку Володимира Дрозда, котрий послідовно розвінчує потяг морально незрілої людини до споживацтва, якому підпорядковуються різні варіанти пристосуванства.

Объяснение:

Не знаю правильно ли, но думаю хоть что-то здесь есть.

Один письменник, видавець, писав про Лесиних предків так: «Отже, не самотня вона, найбільша поетеса України: за нею гроно лицарів, що дивляться суворо з портретних рам, в парчевих жупанах, в адамашкових кунтушах і в литих панцерях гучних політь лицарських гетьманів Полуботка й Апостола, за нею гроно воїнів з пудовими косами й еполетами, моряків із правицею на кортику, бравих кіннотників-рубак, за нею ціле гроно повіяльних, шорстких, але чесних кавалерів і джентльменів українських. А інколи майне поміж них лукавих профіль псевдокласичного поета Лобисевича й провінційного літератора Псьола... Меч і перо, два символи роду Косачів, роду військових і літераторів».