Тема народной пісні ой у степу криниченька

Пісні жанр:   народна соціально-побутова чумацька пісня тема «ой у степу криниченька»: відтворення картини сумного життя чумаків. ідея  «ой у степу криниченька»:   висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці». основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.художні засоби  «ой у степу криниченька»епітет:   зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька);   пестливо-зменшувальні слова  -  криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька; звертання:   «ой подай, чумаче, та подай, голубе».«ой рад би я, моя мила..».повтори:   «ой…», «умер, умер», «ку-ку».риторичні оклики:   «ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку! »метафора:   «воли… доріженьку чують».взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, «жива газета». вони побували не лише в криму, а у й європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. у пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням.головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. поховали його в чужій стороні. і тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливо у пісні використовуються паралелізми («у степу криниченька, з неї вода протікає — …чумак сиві воли пасе та з криниці напуває»);     вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори. твір пронизаний сумним настроєм.  пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину.

1. ой несе весна відерця дві душі та й повні, ми з тобою два весельця у одному човні. ой несе весна відерця блакитні та й сині, ми немов берізка з кленом при одній стежині. приспів: вигравай же сопілкар на дуді вербовій накукуй зозуле нам ти років любові. вигравай же сопілкар на дуді вербовій накукуй зозуле нам ти років любові. 2. ой звела весна кубельця-кубельця пташині, ми з тобою два джерельця при одній долині. ой несе весна відерця дві душі та й повні, ми з тобою два весельця у одному човні. 3. а як займуться вогнем калинові грозді на заручини й до нас просимо у гості.

художня література є одним з найбільш важливих інструментів для всебічного гармонійного розвитку особистості. за художніх образів людина отримує можливість пізнати світ у всіх його проявах, і це при тому, що в реальному житті вона може навіть ніколи не відчути і не пережити того, що прочитала в книгах. в силу багатьох причин ми не можемо приймати безпосередню участь у всіх видах діяльності, а це означає, що художня література в житті людини відіграє найважливішу роль в якості своєрідної форми пізнання реальної дійсності.

художня література сприяє глибокому і цілеспрямованому літературному розвитку особистості, це необхідна умова становлення культури людини, яка самостійно будує своє життя і відповідає за свої вчинки перед своєю совістю і людьми. це можна розцінювати як вклади в банках. спочатку кладемо на депозит гроші і потім знімаємо з відсотками. з літературою відбувається трохи схоже. кладемо собі на депозит прочитані літературні твори, а потім використовуємо свою начитаність в найрізноманітніших ситуаціях. читання художньої літератури сприяє придбанню навичок різних переживань, емоційних і душевних, пов'язаних зі сприйняттям творів різних авторів, історичних епох, жанрів і стилів. у людини виробляються стійкі пріоритети, вона реалізує свої уподобання, прихильності в широкій мережі мистецьких творів світової культури. прихильність людини до певного жанру художньої літератури та до певних авторів може сформуватися ще в дитячому віці, після прочитання казок та творів для дітей.

у процесі читання творів художньої літератури у людини розвивається мова, збагачується словниковий запас, уточнюється і активується її словник на основі формування конкретних понять і уявлень, виробляється вміння чітко і ясно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі. все це відбувається завдяки тому, що класичні твори художньої літератури написані загальновизнаною літературною мовою з образним і точним, емоційним і зігрітим ліризмом, який найбільше відповідає особливостям людського сприйняття.

художня література сприяє формуванню у людини правильних моральних уявлень і виховує в неї позитивні почуття і емоції. людина починає усвідомлювати ставлення оточуючих до себе і формувати відповідне ставлення до оточуючих, у неї складається уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, ввічливість і грубість, скромність і нахабство, щедрість і жадібність. з книг людина може почерпнути безліч позитивних прикладів, на які слід рівнятися у своєму подальшому житті.

художня література є ще й потужним інструментом естетичного виховання. читаючи книги, людина розуміє силу художнього слова автора, починає відчувати повагу до творчості письменника, який зумів у своєму творі глибоко і яскраво розкрити образи різних людей, їх внутрішній світ і взаємини. дуже часто книги, прочитані в дитинстві, запам'ятовуються людиною на все життя, оскільки саме в дитячому віці емоційні переживання найбільш сильні. у дитячому віці, завдяки злиттю естетичного та емоційного сприйняття художніх творів, починає формуватися духовна складова особистості людини, і упускати таку можливість неможна ні в якому разі.

читання і адекватне сприйняття художніх творів вирішує відразу три завдання. по-перше, розширюється і поглиблюється кругозір людини, збагачуються її знання і емоції. по-друге, за книг посилюється виховний вплив. по-трете, книги сприяють збагаченню і розвитку мови.