Напишите метафоры из стиха засвіт встали козаченьки

Стоїть місяць, заграв кінь.

Серед усіх чудес світу найбільше чудо — це людина і кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пізнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. І навіть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цінностей, як гроші, влада, слава і кохання, то переважна більшість вибрала б останнє.

Але не всім людям від природи дано кохати. Дехто проживає життя, так і не пізнавши сили цього надзвичайного почуття, почуття, якого не купиш ні за які гроші. Воно або є, або його немає, і примусити себе кохати ніхто не може. Кохання не можна запланувати, воно не буває з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, яке може зруйнувати необережне слово, погляд. Воно вривається в життя раптово, навіть коли не чекаєш, навіть коли це тобі не потрібно. Це як мана, як раптове оп'яніння. З приходом кохання життя набирає сенсу, повноти, з людиною відбуваються метаморфози: вона співає, хоче слухати поезію, починає малювати, писати твори, музику, починає по-іншому бачити небо, квіти, зелень. Людина ніби в оп'янінні, емоції переважають над розумом. Кохання — це робота серця, емоцій, духу.

Звичайно, кожен мріє про красиве кохання, романтичне, єдине і неповторне. Та не всі розуміють, що воно не приходить саме собою, що потрібна ще й велика робота душі і серця. Кохання — це велика сила і натхнення, які рухають таланти, пробуджують здібності. Яке буде у людини кохання — залежить від культури, від виховання, від характеру. Дуже б хотілося, щоб кожна людина пережила це надзвичайне почуття, бо коли люди щасливі, тоді держава сильна.

Объяснение:

удачи, друг мой

жанр:   вірш.

тема  : зображення туги за рідним краєм.

ідея:   співчуття козакові, що не знайшов своєї долі.

основна думка:   наймиліше у рідній стороні.

сталі епітети:   синє море, неньку старенькую, молоду дівчину, шляхи биті.

порівняння:   тече вода в синє море, та не витікає.

персоніфікація:   грає море, грає серце, думка говорить.

гіпербола:   «пішов козак світ за очі».

метафора: грає серце козацькеє, а журавлі летять собі додому ключами, шляхи биті заросли тернами.

паралелізм:   «тече вода в синє море, та не витікає, шука козак свою долю, а долі немає»;

«грає синє море, грає серце козацькеє»;

«сидить козак на тім боці, грає синє море. думав, доля зустрінеться – спіткалося   горе»;

«а журавлі летять собі додому ключами. плаче козак — шляхи биті заросли тернами».

звертання:   «куди ти йдеш, не спитавшись? на кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину? ».

оклики:   тяжко з ними жити!

анафора:    

грає  синє море,

грає  серце козацькеє.

ні  з ким буде поплакати,

ні  поговорити.