Цитаты про захара беркута с повести ивана франка "захар беркут" характер,

Иногда я сомневаюсь в виртуозности водителя. когда мы, двое очаровательных мужчин, я и приемыш, путешествуем по городу, я сомневаюсь во всем. я сомневаюсь в том, что цветочные горшки не с , а дворняги не на людей, я сомневаюсь в том, что оборванный в прошлом месяце провод телеграфного столба не бьет током, а канализационные люки не проваливаются, открывая кипящую тьму. мы бережемся всего. мальчик доверяет мне, разве я вправе его подвести? в том числе я сомневаюсь в виртуозности водителя маршрутки. но сказать, что я сомневаюсь, мало. ужас, схожий с предрвотными ощущениями, сводит мои небритые скулы, и руки мои прижимают трехлетнее с цыплячьими косточками тело, и пальцы мои касаются его рук, мочек ушей, лба, я , что он тёплый, родной, мой, здесь, рядом, на коленях, единственный, неповторимый, смешной, строгий, и он отводит мою руку недовольно — я мешаю ему смотреть, как течет. мы едем по

Тема цієї поезії - це відчай ліричної героїні, яка не знає, що їй робити, на яку стежку стати в житті. вона бачить людей, які важко працюють, орла, що десь удалині кричить, але для себе шлях ще не обрала. лірична героїня ставить собі питання: бути чи не бути, як шекспіровський гамлет колись себе запитував. перед нею, здавалося б, лише безвихідь, але вибір завжди є. тому вона просить музу, яка так часто її надихала, - або дати відповідь на її питання, або забрати з собою. гамлет так само розмовляв із черепом своїх предків, але відповіді не отримав. такий результат отримує і героїня: музі байдуже до справ земних - вона творіння неба, сфери духовного, тому вона і покидає героїню, полинувши в небо. героїня сама повинна вирішувати, як саме її чинити, який шлях обрати. ми бачимо, що дилогія перед героїнею дуже складна, і навіть виникає співчуття до неї, адже всі мають якийсь сенс у житті, всі знають, заради чого живуть, а вона ні. але не потрібно здаватися, не потрібно говорити про те, що "не стане в мене сили, вогонь обпалить крила й я впаду", потрібно розібратися в собі, сподіватися на краще - і тоді житя налагодиться. у творі виражений яскравий гуманістичний пафос, віра у людину, у справедливість, у добро. і думки, і серце, з якими вона радиться, як з живими людьми, заспокояться і покажуть шлях, не той темний, де треба "в диких нетрях пробивать дорогу з сокирою в руках і з тонкою пилою, поки який гнилий, великий стовбур впаде й задавить серед хащів темних", а той прекрасний світ, який чекає усіх служниць високого мистецтва, служниць пера, якою і була сама поетеса.

Твір «у чому призначення людини» або "покликання людини"кожна людина хоче прожити своє життя недаремно, хоч і розуміє це кожен по-своєму. нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили. мені здається, у кожної людини є своє призначення, бо всі ми різні, унікальні. та є й таке, що об’єднує нас усіх.ми всі хочемо мати те, що робить нас щасливими – близьких людей, друзів, затишний будинок, цікаву роботу. кожна людина прагне досягти успіху. і я вважаю, це цілком можливо, адже кожен з нас має свій власний талант. інколи в людини не має можливості його розвивати, наприклад, тому що вона обирає якусь непідходящу їй діяльність заради великих грошей чи за наполяганням батьків. але потім вона напевне є про те.а ось людина, яка живе у згоді зі своїм внутрішнім «я», зі своїм покликанням, відчуває себе щасливою. про це казав ще г. сковорода, більш того, все його життя було яскравою ілюстрацією цього твердження. тож, перше призначення людини – це розкрити свої здібності, свій талант, бо це робить її повноцінною.на мою думку, ще одне призначення людини – це відповідальність. чому? бо людина – найбільш могутня істота на землі. вона пізнала багато таємниць світоустрою. проте в процесі цього людство нанесло великої шкоди природі –   було забруднено повітря, воду та ґрунт, знищено багато видів рослин та тварин. тепер ми маємо відновлювати здоров’я нашої планети, а також зробити так, щоб уся наша подальша діяльність була лише на благо і нам, і навколишньому середовищу. життя завжди непередбачуване та готує для нас багато сюрпризів, приємних та не дуже. пройти крізь усі випробування с гідністю – ото справжнє призвання людини.